Хай соромиться той, хто не спробував: як натурниці вечорами позують у стилю ню в Дніпрі і хто їх малює

Посеред кімнати на табуретці сидить оголена білява жінка. Ноги торкаються застеленого каремата. У неї заплющені очі і умиротворений вигляд.

Її тіло додатково освітлює яскрава бокова лампа. Це – Катерина. Натурниця, яка приходить у студію в центрі Дніпра попозувати для всіх, хто хоче малювати у стилі ню.

Сьогодні вечір п’ятниці – традиційний час, коли щотижня сюди приходять містяни, щоб релакснути і повправлятися в малюванні.

Лунає приємна музика – зазвичай це лаунж або блюз. В приміщенні досить тепло, навіть коли на вулиці прохолодно. Тож натурниця не змерзне. 

Коли музика замовкає, ледве чутно шурхіт олівців на папері.

Під час сеансів для всіх учасників цього процесу ніби зникає навколишній світ за вікном. Є тільки вони та модель, яку вони зображують.

З натурницею – не фліртувати

У студію в центрі Дніпра щотижня приходить від семи-восьми до декількох десятків охочих творити. 

Поява жінки без одягу тут ні в кого не викликає нездорового інтересу або недоречних жартів.

Якщо такі люди раптом сюди попадуть – їм швидко вкажуть на двері. Флірт з натурницями тут під забороною.

Приходити малювати сюди можуть усі. Нікому не навішують ярликів професіоналів або аматорів.

Але є одна умова: треба не просто витріщивши очі дивитись на красуню без одягу, а намагатись її намалювати якомога краще.

Позують сексологині, йоги і не лише

Михайло Новак – організатор та керівник проекту “Вечірній малюнок”, має художню освіту. 

Вдень Михайло викладає дітям анімацію, а вечорами запрошує дорослих, які хочуть культурно відпочити та спробувати себе у якості митців.

Сеанс малювання триває три години, розповідає Михайло. 

Кожні 45 хв модель відпочиває та змінює позу.

«Моделей я намагаюсь добирати різних: щоб людям було цікаво малювати нових жінок. Хтось приходить до нас тільки на один сеанс, а хтось залишається на всі три години», – розповідає організатор.  

Одна година малювання коштує 100 гривень. Якщо не буде виходити з першого разу – не біда, керівник студії поділиться, як краще працювати.

Оголених жінок тут малюють не тільки тому, що їхній вигляд тішить око. У всіх мистецьких навчальних закладах студенти працюють з натурницями, вивчаючи анатомію людського тіла. Це основа образотворчої грамотності.

«Одна була психотерапевткою та сексологинею, їй було цікаво спробувати себе у якості моделі. Колись нам позували оголені йоги у дуже складних позах, – пояснює Михайло. – Звісно, вони не могли знаходитись в них довго – максимум три хвилини. Тож малювати їх треба було без зайвих вагань та роздивлянь, створюючи швидкі замальовки – скетчі».

Думки не про секс, а про зомлілі ноги

Під час 45-хвилинних сеансів Катерина майже постійно сиділа із заплющеними очима. Було помітно, що на цей час вона відключалась геть від усього світу.

Дівчина за професією – фінансистка.

«Коли читала про щось подібне у книгах або бачила у кіно, завжди уявляла себе на місці цих дівчат.

Тож коли знайомі розповіли про те, що є можливість спробувати себе у якості натурниці, погодилась без вагань.

Від друзів та коханого хобі не приховую. Вважаю, що бути натурницею – мистецтво.

Я відчуваю себе музою для тих, хто мене малює, і це чарівно. Коли музика стихає, і я чую, як робляться штрихи олівцем на папері, це надихає».

Про що думає під час сеансів малювання Катерина? Точно не про секс і цифри.

Якщо спочатку в неї був сором та думки на кшталт «що я тут роблю», згодом дівчина розслабилась та поринула у вир власних емоцій.

Зараз вона повною мірою отримує насолоду від процесу позування. От якби ще ноги-руки не затікали… Це – одвічна  проблема всіх натурниць.

Коли довго сидиш у певній позі, потім болять м’язи. А якщо стоїш – велике навантаження на суглоби. Але все це можна витримати заради того, що в результаті з’являється на папері.

«Після того, коли я позувала перший раз, підійшла до однієї з художниць та побачила якесь диво, – згадує Катерина. – Вона намалювала мене пастеллю, кольори були неймовірні!

Мені так сподобалось, що я розплакалась. «Я все зрозуміла, забирайте», – сказала дівчина, віддаючи мені малюнок. Але таке було поки що тільки один раз.

Коли згодом звернулась до одного з чоловіків та попросила малюнок, він відправив мене за власним зображенням … на аукціон». 

Спроба медитації та профілактика Альцгеймера

Серед тих, кого оголена натура надихає на творчість зокрема та на життя загалом, є як чоловіки, так і жінки.

У кожного – власна історія та причини для займатись таким видом мистецтва.

«В мене унікальний досвід – у липні цього року я прийшла сюди у якості натурниці, – ділиться Софія. – Спочатку блідніла та пітніла від страху, стоячи перед людьми, які роздивлялись мене дуже прискіпливо. 

Але мені тут так сподобалось, що я вирішила сама взяти в руки олівець. І зрозуміла, що малювати мені «заходить» значно більше, ніж позувати.

В образотворчому  мистецтві я самоучка, а заробляю на життя приватним підприємництвом. Михайло показав мені, як правильно «брати» пропорції тіла. І справа пішла. Гадаю, за декілька місяців в мене точно є прогрес». 

У буденні дні Ірина – бізнесвумен, заступниця директора компанії, яка займається виробництвом медичного обладнання.

Але приходить вечір п’ятниці – і всі її справи стають на паузу.

«П’ять років тому я побачила оголошення в фейсбуці: запрошувались бажаючі малювати в стилі ню, – згадує Ірина. – Раніше ніколи не займалась такою творчістю, але ризикнула спробувати. Коли хоча б щось виходило, була неймовірно щасливою. А потім розуміла, як це жахливо.

Але згодом пройшла через цей етап. Зараз зображати жіноче тіло для мене – постійна потреба, бо це прекрасний спосіб розслабитись, помедитувати. Коли малюєш, ні про що, крім тіней та пропорцій, не думаєш.

Завдяки такому малюванню я почала більш широко та глибоко сприймати світ навколо себе. І це приносить задоволення.

А ще подруга каже: у нашому віці все нове – це боротьба з хворобою Альцгеймера. Не хочу думати, що вона мені загрожує, але профілактика не завадить».

Чоловіки у студії – здебільшого середнього віку, інтелігентні. Кажуть, сюди їх привела виключно любов до мистецтва.

«В мене все життя пов’язане з творчістю, – каже Микита. – Колись закінчив художню школу. Наразі маю власну ізостудію, виконую замовлення на твори у абстрактних техніках. Малювати оголену натуру приходжу заради практики. Ми всі тут навчаємося один у одного, і це чудово!».

«Займаюсь архітектурою та дизайном, – розповідає Валентин. – Вечірній малюнок приваблює тим, що тут почуваюсь комфортно, по-домашньому. Плюс творчий процес. Тож якщо в когось є бажання прийти до нас та малювати – раджу не соромитись та спробувати. Неважливо, в якому віці навчатись. Ми малюємо не заради виставок, техніками та досягненнями один з одним не міряємось. Головне – особливий стан, який відчуваємо». 

Юліанна Кокошко

журналістка, Дніпро