«Не розуміла російської, говорила українською»: якими були вечори першої української зірки Голлівуду Анни Стен

Авантюристське походження, низка шлюбів й бурхливих романів, шлях з Києва у Лос-Анджелес через Берлін, кар’єра в кіно та живописі. Й тверде переконання, — «Я — українка!». 

Це коротка історія першої української зірки Голлівуду — Анни Стен. 

У неї вірили, як у конкурентку Грети Гарбо, а пізніше порівнювали з Мерилін Монро. 

А сама вона найбільше любила акторську гру і завжди горювала, коли прощалась з роллю, — «Коли все скінчено, завжди робиться важко й сумно, ніби у мене відривають шматок серця». 

Вечір.Media розповідає про вечори української кінозірки, яка пробилася у Голлівуд, але залишилась спірною фігурою в історії кіно. 

Можливо, додала «страстів» у життєпис для загадковості

У дослідників є кілька версій життєпису Анни — з різними датами народженнями, походженням й прізвищами.

Є версія, що майбутня акторка народилася 1908 року в Києві. Але в інших версіях фігурують 1906 й 1910 роки. 

Також достеменно невідомо, яким було її справжнє прізвище — Анна Фесак або Фісакова, а може й Аннушка Стенскі Судакевич? 

Як пізніше писала сама Анна, її батько Петро Фесак (або Судакевич, або Фісаков) походив з козацького роду, мав фах артиста й балетмейстера. 

А, мовляв, у жилах матері Олександри текла шведська кров й вона була примою-балериною в Києві.

Але… дослідники припускають, що Анна додала «страстів» у свою біографію для загадковості.

Коли Анна була ще підлітком сім’я залишилась без батька. Дівчина пішла на свої перші роботи, щоб допомогти матері. 

Студентка-театралка, коректорка, кельнерка

Ймовірно, що ефектна зовнішність Анни й популярні актори 1920-х років вплинули на її вибір професії — вона пішла вчитись у Київський державний театральний технікум. 

Підробляла у новоствореній газеті «Пролетарська правда».

А вечорами працювала кельнеркою у закладі громадського харчування в Києві.

Цікаво, що у театральному технікумові, де вчилась Стен, Лесь Курбас зібрав гурт акторів, який потім став відомим, як творче об’єднання «Березіль» — модерний український театр. 

Під час навчання Анна вперше вийшла на театральну сцену, як виконавиця головної ролі «Вознесіння Ганнеле» Ґергарда Гауптмана — лауреата Нобелівської премії з літератури (1912).

У 1920-х Анна закінчує театральне училище й приймає пропозицію одруження від київського актора Бориса Стена (Бернштейна). Вони познайомились у театральній тусовці.

Цей шлюб буде не останнім у житті українки, але з прізвищем першого чоловіка Стен вона дебютує у кіно й увійде в історію кінематографа.

Злет на радянський екран і прощання з ним назавжди

На одному зі спектаклів в Києві Анну Стен помітив режисер Костянтин Станіславський.

Він побачив в ній талант і влаштував прослуховування у москві, яка тоді була центром радянського театрального мистецтва.

На новому місці українка робить стрімку кар’єру. Вже у 20 з лишком років вона стає однією з найвідоміших і найулюбленіших радянських акторок.

Вона знімається з кінозірками Васілієм Качаловим, Ніколаєм Черкасовим, працює з режисером Всеволодом Мейєрхольдом.

Кінокритики тоді про неї писали, — «Радянське кіно нарешті знайшло свою Віру Холодну» (зірку епохи німого кіно — ред.).

У 1927 році вона зіграла головну роль у соціодрамі «Земля в полоні» режисера Фьодора Оцепа. Потім взялась за роль у його ж німій стрічці «Міс Менд».

Анна у стрічці «Земля в полоні», 1927 рік, цінність стрічки в майстерній операторській роботі

Робота пліч-о-пліч зблизила акторку й режисера. Вишукані компліменти, вечері при свічках, зрештою їх зустрічі перетворились на пристрасний роман і за рік пара взяла офіційний шлюб.

1931 року Оцеп у Німеччині фільмує звуковий фільм «Убивця Дмітрій Карамазов» з Анною Стен в головній ролі.

Анна у фільмі «Убивця Дмітрій Карамазов», 1931 рік

Стрічка має колосальний успіх у Європі. Оцепа визнають, як помітного європейського режисера, а Стен — європейську акторку.

Анна Стен у кримінальній драмі «Буря пристрастей», 1931 рік, стрічку вважають передвісником стилю нуар у кінематографі

Пара вирішує не повертатись у СРСР, тим паче, що Анна мала необережність довірити свої щоденники кінокритику Хрисанфу Херсонському.

Він прочитав приватні нотатки Анни та написав нищівну й злу колонку про неї в радянські газети.

Писав так:

«Вона продає свою любов до кіна. Як, по суті, продала своє радянське громадянство, коли поміняла його на успіх винахідливої “ідейної“ куртизанки, котра гримом з яких хочете рум’ян “запалюється“ кожного вечора, як вам буде завгодно».

Цей скандал закрив Стен шлях повернення на радянський кіноекран.

Третій шлюб і переїзд у США

Продюсером успішної стрічки «Убивця Дмітрій Карамазов» виступив виходець з росії Євгеній (Юджин) Френке (1895-1984). Архітектор за освітою, чоловік спритний і хвацьким до справи. 

Кажуть, що на зйомках між 36-річним Френке й 23-річною Стен виникла симпатія, яка переросла у любов до кінця життя. 

Втім, сам Френке розповідає іншу історію. Каже, що вперше побачив дівчину на вулиці, кудись поспішав і мало не збив її з ніг. Перепросив і пішов далі, але красу незнайомки запам’ятав.

Того ж дня він побачив її світлину у кіножурналі й вирішив, що має неодмінно познайомитись ближче з Анною. 

Ця історія закінчилась тим, що у 1932 році Анна пішла від другого чоловіка й вийшла заміж втретє. 

У 1932 році Стен отримала запрошення у Голлівуд від продюсера Семюеля Ґолдвіна, співвласника кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer.

Він бачив її гру у стрічці «Убивця Дмітрій Карамазов» і намірився зробити її американською кінозіркою — конкуренткою Грети Гарбо. 

Анна Стен у стрічці «Нана», 1934 рік, українка рік вчила англійську мову для зйомок у звукових фільмах

Однак зухвала рекламна кампанія й інвестиції не дали результату. Жоден із трьох випущених на MGM фільмів з Анною не мав ні успіху в публіки, ні касових зборів. Врешті Ґолдвін розірвав контракт зі Стен.

Попри це стрічка Кінга Відора «Шлюбна ніч», у якій Стен грала разом з Гарі Купером, отримала приз за режисуру на Венеційському кінофестивалі й вважається піком зіркової кар’єри Стен.

Анна у стрічці «Шлюбна ніч», 1935 рік, сучасні критики пишуть, що фільм міг не вразити приголомшених Великою депресією глядачів США

«Я й російську не розуміла, говорила українською»

Цікаво, що через прізвище Стен, успіх у німецькій кінокартині й акцент Анну довго вважали німкенею.

Дехто казав, що вона росіянка, бо працювала у москві. 

Світлина Анни фотографа Edward Steichen, 1932 рік, колекція Інституту мистецтв Чикаго

Втім у 1930-х роках з’явились перші статті в яких доводили — «Анна Стен — українка!». 

Наприклад, у 1934 році у діаспорській газеті Ukrainian Weekly (Джерсі-Сіті) вийшла стаття з до болю актуальним й сьогодні заголовком:

Те ж видання взяло в Анни інтерв’ю у 1937 році щодо її ідентичності і акторка заявила, — «Коли приїхала у москву, то не завжди розуміла російську, говорила українською». 

У коментарі Ukrainian Weekly Анна сказала, що не розуміла російську мову, коли приїхала у 1920-х роках в москву

У тій розмові Стен сказала, що сумує за Україною і ніде так смачно не готують, як в її ріднім краї. 

Відомо, що кінокар’єра принесла Анні гонорари, які допомогли їй підтримувати пристойний рівень життя після Голлівуду. 

Вона жила з чоловіком Френке у власному будинку у США, який для них збудував архітектор-модерніст Ріхард Нойтра. Сьогодні цей дім вважається взірцем модерністської архітектури 20-го століття.

Його відреставрували і оцінили у $15 млн.

Анна займалась живописом і влаштовувала виставки своїх картин. 

У 1993 році у газеті Ukrainian Weekly з’явилось повідомлення, — «Анна Стен, перша українська зірка Голлівуду, померла у віці 85 років».

Пам’ять про українку, чия мрія про акторство довела її до Бродвею й Голлівуду тільки повертається в Україну.

Ще вечори цікавих українців: 

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»