Сів у потяг в 2023, а приїхав у 2024: хто і як зустрів Новий рік у вагоні потягу – репортаж

Укрзалізниця – зайшов ще в 2023 році, а вийшов – у 2024! Репортаж з потяга.

В ніч на 1 січня близькі люди збираються разом, щоб стукнутися келихами і зустріти Новий рік. Колись так було, та сьогодні – це розкіш.

Багато сімей розділені: хтось служить у ЗСУ, хтось за кордоном, а хтось полишає домівку, щоб убезпечити власне життя.

Минулого року росіяни обстрілювали евакуаційні потяги «Укрзалізниці», але пасажири прибували до кінцевого пункту за графіком.

Провідники стали трошечки психологами, і часом стримували паніку людей. А фірмова фраза: «чай, кава» набула цілющого ефекту.

90 потягів курсували і в новорічну ніч, а «хазяїни вагонів» супроводжували гостей-пасажирів. Супергерої не мають вихідних.

Близько 8 000 людей зустріли 2024 в плацкартах, купе та СВ. Жарти про минулорічний хліб вже застаріли. «Сів у потяг в минулому році» – ось що в тренді.

Як пасажири та провідники святкували Новий рік під звуки «чух-чух» — читайте в репортажі з нічного новорічного потягу Київ-Чернівці.

Київ-Пасажирський

Зазвичай, у вечірню годину пік Київ-Пасажирський кишить людьми. Черги на вході тягнуться з вулиці.

Та сьогодні працівники у мандаринових жилетах перевіряють хіба що годинник: скільки часу лишилось до 2024 року. 31 грудня пасажирів на вокзалі мало.

Для залізничників Новий рік на роботі – мейнстрім. Навіть керівництво на місці: начальник ходить зі «свитою» і вітає провідників з прийдешнім. А комусь дістається подарунок – мішечок з фруктами.  

Близько 19:30 «привітати» з прийдешнім 2024 роком вирішили і сусіди, проте їхні цукерки не такі смачні.

На столичному вокзалі змішується «Jingle Bells Rock» та виття повітряної тривоги –  життя і смерть. Пасажири прямують в підземні приміщення.

Пункт незламності

До працівниць у довгих пуховиках підбігає захекана дівчинка, яка запізнилась на потяг. Питає: «Що робить далі», та єдиний вихід – чекати наступного.

Дівчинка зникла на горизонті, але «стюардеси» УЗ досі обговорюють варіанти порятунку. Збоку за кілька метрів розгортається інша сцена.

«Хочете сісти?», – неодноразово запитують у військового пасажири. Той міцно обперся на палицю, і навідріз відмовляється від пропозиції. Продовжує чекати потяг на ногах з масивним рюкзаком.

Немовби сороканіжки, тітоньки виносять стіл – буде передсвятковий «фуршет». Ставлять на окріп, чай і влаштовують нічогенький «шведський стіл». Розплутують павутиння переноски.

За лічені хвилини «залізні» жінки розгортають пункт незламності.

«На 10 колію прибуває потяг сполученням Київ-Чернівці, пасажири, будьте уважні та обережні», – монотонно повторює жіночий голос з неба. В АТ «Укрзалізниця» God is woman.

Люди накидають на себе «баули» і піднімаються на перон, де їх вже чекає новорічний потяг під номером 007 – і це не пов‘язано з Джеймсом Бондом.

«Я з боргами в новий рік не хочу»

Надвечір спустився мороз, і нагадав про зиму. Провідники дмухають свіжим паром, і перевіряють квитки. Коломия, Львів, Коломия. Чернівці – щось новеньке.

Провідниця відпрацьовує чіткий алгоритм дій. Та ще й мороз в спину підганяє. Анастасія у фетровому кашкеті вже 30 років супроводжує пасажирів, тому звикла бути у рейсі в новорічну ніч.

«Частіше лягають одразу спати, ніхто не святкує, але сьогодні побачимо як буде», — ділиться Анастасія, котра тільки на вигляд здається строгою.

Провідники різних вагонів переглядаються. «Все чисто» – махають один одному, і дозволяють собі відволіктись на особисті розмови. Свято, все таки.

Чоловіки жартівливо намагаються про щось домовитись, та з фразою «Я з боргами в новий рік не хочу» угода обривається.

У провідниці Марії не такий веселий настрій. Питаю: «Яким був пам‘ятний вечір 2023 року?». Запала гнітюча мовчанка, потім відповідає:

«Коли над нами летіли ракети. Ми стояли на відстої в Києві, а ракети зверху горіли таким гарячим. Тоді вдарили в Дніпровський район».

В новому році Марія мріє про перемогу, спокій і щоб «всьо стало на свої місця». Потяг разом з бажаннями рушив в густу темноту полів та лісів.

Новорічні вагони, свято дарує «Укрзалізниця»

«Я не по формі одягнута, та і хочу вмитись вже, передягнутись, щоб зустріти новий рік свіжою», – відмовляє у фотографії провідниця 9 вагону.

Двері купе пасажирів зачинені. Ходить лише протяг з тамбуру, який впускають інші провідники. Жінки та чоловіки гостюють один в одного, щоб зустріти 2024 в компанії колег.

В складі потягу вагони нового і радянського зразку. В деяких висить гірлянда, і новорічний вінок з іграшками.

За декілька годин до рейсу Київ-Чернівці, провідники в новорічних капелюхах брали участь в «різдвяному експресі» – їхні вагони тягнув казковий ретро-потяг до Дарниці.

Подібну акцію для дітей «Укрзалізниця» запустила і у Львові.

Достатньо перевернути табличку, і «Різдвяний експрес» перетворився на Київ-Чернівці. Та декорації з капелюхами лишились. Тож, «крісмас муд» в потязі таки є.

Проте, більшість пасажирів, коли треба відкривати шампанське, розклали «ложе» і відпочивали. Але не всі.

Хто і куди їхав у новорічну ніч: Новий рік в купе з таксою та «Укрзалізниця»

Досі не спить такса Соня з хазяйкою. Тетяна жила в Києві понад рік – допомагала донці з онучкою. Тепер повертається додому до Івано-Франківська, до подруг-собачниць.

Тетяна вирішила їхати 31 грудня умисно. «Донька хотіла взяти квитки на 5 число, але нам потрібно було ціле купе, тому взяли на 31 число», – говорить хазяйка Соні.

В компанії собаки і у приватному купе Тетяна зустрічає Новий 2024 рік. Каже, що святкувати не планувала: «це в молодості компанії були, туди-сюди, а зараз пігулку випила і спати лягла».

Вечори Тетяни в 2023 були схожі один на одний, тому виділити особливий не може. В кінці розмови, жінка бажає перемоги і…дітей, а потім крикнула в спину: «Але це важко і дорого». Така собі антиреклама, тому це бажання відтерміновується.

В наступному вагоні, через холодний тамбур, панує тепла і домашня атмосфера – батько з донькою повертаються додому після успішних заробітків у столиці.

Після заробітків додому

Дмитру – 62 роки, молодшій доньці Марійці – 40. В Києві допомагали «старшій» продавати карликові ялинки та прикраси до них. Все розпродали і тепер щасливі їдуть додому.

Сім‘я Марусі: чоловік та дитина, не знають про плани мами – це буде для них новорічне диво. Та сьогоднішнє святкування Маланки все ж пропускає.

«Завтра Новий рік, і Василя Великого. Їдемо в село Пістинь, це біля Косова, вітати всіх Василів, бо у нас в родині їх багато», – говорить Дмитро і продовжує з любов‘ю описувати пейзажі рідної місцини.

Змучено, але водночас заряджено кажуть: «кортить додому». Дістають телефони, щоб показати фото – як у них святкують «ероди» (так в Пістині називають різдвяну коляду).

А після – коротенький екскурс про місцеві міфи. Лекцію Дмитра перериває харизматична провідниця з дощиком на шиї: «Будете чай, каву?».

Сьогоднішній вечір у вагоні найбільше запам‘ятався Дмитру в 2023. «Вже привітала всіх наперед, завтра віншуватимемо решту, заколядуємо і будемо допомагати Збройним силам, чим можемо», – каже він.

Доньці Марусі запам‘ятався ще один вечір з 23 на 24 грудня, в цей день вона також поверталась до сім‘ї, щоб відсвяткувати головне родинне свято – Різдво. Новий рік відзначають з меншим ентузіазмом.

Разом з чоловіком вони співають у церковному хорі, тому пропустити святвечір не могла. Поколядувала, і повернулась до столичного бізнесу.

А в декого сьогодні був останній робочий день.

В 2024 зі своєю промовою

В іншому кінці потягу, в перших вагонах, їде військовий, назвався Санею. Говорити відмовився, віддав перевагу мовчанню. Саня прямує у військову частину, де служить.

Сфотографувати себе дозволив. «Давай на пам‘ять? – Давай». Бажаю «гарного» року, та Саня не зацінив «службової» фрази. «Та якого там «гарного». Перепросив, і справді…

В 15 вагоні намагаються підняти святковий настрій Маша та Сергій. Вони – пара, зустрічаються вже більше року. Їдуть до друга-військового в Коломию, який має пару днів відпустки.

Сьогодні дівчина звільнилась із закладу громадського харчування, тож це ще один привід для святкування.

За одним столом зібрались полтавчанин, луганчанин та киянка – і це не початок клішованого анекдоту. Наповнюють фірмові стакани УЗ дешевим «сухарем» (а потім – ігристим), відкривають лоток бутербродів з червоною рибою.

І, звісно, не обходиться без мандарини та цукерок. Стіл блищить святковістю, та розмови за ним відрізняються контрастністю.

«Найбільше запам‘ятався вечір з подругою, яка повернулась з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення. Перед її від‘їздом назад гуляли по центру Києва, розмовляли», – говорить Маша.

Окрім ностальгії, піднімають і пекучі теми: чвари українців, майбутнє, стосунки. Ділились «своїм», адже навряд така «компанія» десь ще пересічеться. В цьому і перевага «одноразових» зустрічей незнайомців.

За 5 хвилин до нового року дякуємо собі за минулий. Принаймні, пробуємо знайти, за що можна погладити власну голівоньку.

00:00 – кульмінація. Укрзалізниця заїжджає у 2024 рік

Відкупорюємо пляшку ігристого, п‘ємо за перемогу. Спільне бажання мільйонів людей. Та якщо з особистими подяками – туго, то для Збройних сил все очевидно зрозуміло: за що.

На телефонах одна паличка – зв‘язок ледве ловить. Цьогорічне звернення президента відкладається на потім. «Давайте в цей рік зайдемо кожний зі своєю промовою»,– влучно каже Сергій.

Незнайомці роблять власні висновки.

Крізь пітьму, декілька дзвінків близьких таки доходять. Навіть на дистанції, в дорозі, об‘єднувалися зі родиною. 

Після темної ночі піднімається світло ранку

За вікном рожевіє ранок. Маші та Сергія вже немає у сусідньому плацкарті, вони зійшли з потягу в Коломиї. Останні пасажири доносять постіль і допивають чай.

Провідниця «Укрзалізниця» Анастасія виглядає у віконечко в тамбурі, комусь махає. Гострий скрип рейок, і потяг Київ-Чернівці прибув у кінцевий пункт призначення, чітко за графіком.

З Новим Роком, читачі «Вечір».

Дякуємо за настрій, «Укрзалізниця» ✨

• Психічне здоров’я вам подякує: куди піти в 2024 році, щоб і відпочити, і відновитися

Даня Бумаценко