Репортаж із концерту #НаШапку: як сходити увечері в бар на Баха та задонатити на ЗСУ

А ви вже кидали НаШапку?

Такої інтелігентної підворітні як на Хрещатику, 44, Київ ще не бачив. У старих рокерів, які колись кидали тут козу, від такого відпадуть бороди. А все тому, що одного грудневого вечора у «Бармен Диктаті» в Києві вперше (сподіваємося, не востаннє) зіграли Йоганна Себастьяна Баха.

Поряд із музикантами на сцені лежить капелюх. Під час концерту люди кидають в нього гроші. Справжні, паперові, як у «Караоке на Майдані». Зібрана сума піде на допомогу жителям тимчасово окупованих територій Херсонщини. Кожен охочий також може задонатити на рахунок проєкту онлайн.

«Все починалося із ковбойського капелюха. Зараз вони у нас постійно змінюються. Сьогодні буде щось у стилі Люсі Янукович», — жартує Соня Сотник, ведуча Radio ROKS та організаторка проєкту НаШапку.

Як з’явився проект НаШапку і які музиканти в ньому виступають

Влітку 2015-го Соня Сотник та благодійний фонд «СВОЇ» провели серію благодійних концертів. Збирали кошти на гуманітарну допомогу переселенцям із Донбасу та Криму, а також на медичну (паліативну) допомогу людям із невиліковними діагнозами (діабет, онкозахворювання тощо).

Наче успішний серіал на «Нетфліксі», проєкт продовжили на наступні сезони. Після 24 лютого 2022-го донатами #НаШапку також закривають потреби травмованих бійців ЗСУ та українців, що втратили дім і постраждали через повномасштабну війну. 

Соня Сотник:

Від травня 2022-го концерти НаШапку проходять на столичних майданчиках щочетверга. Наразі провели 84 вечори, у яких взяли участь 105 українських музикантів і митців. Це і легенди альтернативної сцени («Скрябін», «Брати Гадюкіни», «Мертвий півень», Олександр Положинський), і сучасні гурти (O.Torvald, «Фіолет», «СКАЙ», Karta Svitu, Our Atlantic), ба навіть великий і жахливий лайливий Лесь Подерв’янський.

«Теоретично у нас може виступити хоч Надя Дорофєєва. Аби тільки із живим звуком, — каже Соня Сотник. — З рокерів НаШапку грали майже всі. А ті, хто з якихось причин не можуть вийти на сцену, діляться лотами для благодійних аукціонів, як от Святослав Вакарчук чи «ДахаБраха».

Соня говорить тихим, поставленим голосом. Із колонок бару грають українські поп-пісні та американський реп. В якийсь момент в них вклинюється жива скрипка, яку чутно зі сцени. Це українські музиканти репетирують теми німецького класика.

Як проходили вечори Соні Сотник до та після 24 лютого

Тиша — єдине, що пам’ятає Соня з перших вечорів після повномасштабного російського вторгнення. Для Подолу, де вона живе, це нечувана аномалія. 

Зі звуків навколо — лише трамвай на Кирилівській, що тривожно поскрипує рейками, як скриплять двері перед появою маніяка у фільмі жахів. І пілікання месенджера, звідки на Соню 24/7 сипляться волонтерські запити.

Соня Сотник:

«Я людина публічна, тому писали різне. Хтось просив допомогти із розвантаженням гуманітарки, хтось запитував про евакуацію з прифронтових територій.

Попри блокпости на дорогах та затори на мостах, ми продовжили розвозити ліки паліативним хворим. Знайшли велосипедистів, яких не злякав холод. Вони зустрічалися на середині мосту, передавали ліки один одному і роз’їжджалися за наступною партією».

Команда «СВОЇ» регулярно відправляє гуманітарку та медикаменти на прифронтові території. Так було до 24.02.2022, так триває досі. 

До повномасштабної війни у зоні бойових дій побувала і Соня. У 2014-2017 роках команда шоу «Камтугеза» об’їздила з концертами східні регіони України. Прийняли принципове рішення: виступати не в концертних залах, а перед бійцями «на нулі». Сцену заміняли їдальні дитячих таборів, сховища воєнної техніки, кузови вантажівок, — як під час Другої світової війни.

Часом виступи скасовували в останню хвилину. Приходили командири, казали: «Вибачте, ми щойно втратили наших хлопців». Цього пояснення артистам було достатньо.

Соня Сотник:

«Ніколи не забуду, як ми заїхали у тільки-тільки звільнений Слов’янськ. Бачиш зруйновані будинки на своїй землі, а мозок відмовляється в це вірити. Але мене вразило інше. Те, як швидко українське місто повернулося до життя».

Як пройшов вечір музики Баха для НаШапку

Вечір НаШапку традиційно відкриває інтро ведучої, що плавно перетікає у благодійний аукціон. Розігрується все, що приносять люди: дитячі малюнки, самогон, закуска до нього. Все, крім воєнних артефактів із передової.

Соня Сотник:

«Одним із найкрінжовіших лотів був копчений лящ. Стою я, значить, з цією рибою, а на сцені — консерваторські музиканти, зі смичками та пюпітрами. Обертаюся до них, і бачу в очах крик душі: «Який там концерт? Зараз би пивка!».

А щодо воєнних трофеїв — це у нас принципове правило. Не вистачало ще, щоб якийсь чувак після бару віз у метро гільзи чи гранати, хай навіть використані».

Коли всі лоти вечора розпродано, перед публікою нарешті з’являються п’ятеро музикантів: Катерина Маркова (скрипка), Костянтин Заїка (ханг, дарбука, кахон), Дмитро Войтех (кларнет, вокал), Таня «Ша» Шамшетдінова (клавіші), Іван Літвінов (бас-гітара).

За мить хмільне повітря бару заповнюють кантати, фуги та меси вельмишановного Йоганна Себастьяна. Тим часом невтомна Соня гасає між столами з капелюхом. Згодом вона передає естафетну паличку (тобто, шапочку) Іллі Яремі — своєму співведучому, а віднедавна ще й молодшому сержанту ЗСУ.

Соня Сотник:

«Суми зборів НаШапку завжди різні, але не завжди залежать від популярності тих, хто виступає. Буває, на гурт приходить багато людей, але в шапку кидають мало, бо до зарплати ще далеко. А іноді хтось потрапляє до нас уперше і одразу ділиться щедрою сумою. 

Як, наприклад, мої закордонні знайомі. Якось я розповіла їм, що у нас буде блюзовий вечір. «Блюз? В Україні? Під час війни?» — питають. «Ну, так. А що?», — кажу. І тут нам на благодійний рахунок прилітає 2000 доларів».

Запитую в Соні, яка вона — публіка НаШапку? Для ускладнення квесту прошу вкластися у три слова. Соні вистачає одного:

Хто такий Бах і як він пов’язаний із війною

Поки всі сплять, треба тихенько прокрастися до шафи. Десь там лежать ноти старшого брата. Дістанеш їх — і музикуй собі хоч до ранку! Тільки займатися доводиться у місячному світлі, а це неабияк садить зір. Так свої вечори проводив 9-річний син скрипаля і восьма дитина в родині, Йоганн Себастьян Бах. 

Німецький класик і уявити не міг, що за 300 років після своєї смерті під його мелодії проводитимуть вечір відвідувачі бару в центрі Києва. І що цей бар стане для них не лише місцем, де можна хильнути після робочого дня, а й укриттям у випадку повітряних тривог. Йшов до завершення другий рік повномасштабної російсько-української війни.

Але музика Баха — не про війну. Вона про мир. Цим величним, просвітленим, пишним (ваш варіант зі словника синонімів) мелодіям місце у храмах і органних залах, а не на полі бою. Принаймні, так цього вечора здалося мені. Соня Сотник готова зі мною сперечатися:

«Знайомі консерваторські музиканти, які зараз служать, зізнаються мені, що під час бойових виїздів слухають у машині Баха. Це як саундтрек до фільму про війну. Такий епічний контрапункт. Там є все: і драматизм, і велич людського духу…».

Моя співрозмовниця зупиняється, робить ковток чаю. За мить продовжує, але вже іншим, якимось екзистенційним тоном:

P. S. Цього вечора НаШапку зібрали понад 30 000 грн. Чи вдалося «бахнути за Баха»? Історія замовчує. Але особисто я повертався додому тверезим.

Більше про те, куди піти ввечері в Києві:

• Вино за 30 грн для студентів і богеми: репортаж з нетипового бару Києва «Чорний Капітан»
• «Аж волосікі на шкірі підіймаються»: що таке плейбек-театр та чому там нема сценаріїв. Репортаж
• Блекаут тут, жахливий і прекрасний: репортаж з нової виставки Мистецького арсеналу
• Пів сотні нових знайомств за вечір – це не страшно. Навіщо я ходжу на нетворкінги

Фото зі сторінки #НаШапку у Facebook. Автори фото: Lilya Lylyk, Vasyl Stefurak, Сергій Бриленко, Міха Хайкін

Філ Пухарєв