Танцюю кольори, дзвоню незнайомцям і граю в доміно вечорами: навіщо я ходжу на акторські курси

Вам цікаві курси акторської майстерності в Київ? Вам сюди.

У дитинстві мені говорили: треба розвивати тільки те, що виходить добре. Це найбільша брехня мого життя. Не ведіться. Тепер я знаю: треба розвивати те, в чому відчуваєш пристрасть, — немає значення, чи вмієш робити це. І йти за досвідом туди, де страшно.

Так я, Оксана, комунікаційниця, креаторка і стратегиня в агенції «Або», пішла у вечірню акторську школу і вперше в житті зіграла у виставі.

Бути актором — для тих, у кого «язик підвішений»?

Піти в акторочку — це було страшне, щось із того, на що я завжди ставила табу, бо то не для таких, як я. Мов, то для дуже творчих, активних і в кого «язик підвішений». А я ж така вся в собі, мовчунка, тиха, спокійна. Куди мені?

Виявилося, що це стереотип, і акторська школа — для всіх.

Я обрала Speranza і двомісячний курс «Актор за 12 годин». Натрапила на них в Instagram і прочитала те, що відгукнулося: нестандартні фрази про ораторські скіли і прокачку харизми, а про пізнання себе через сцену, розуміння емоцій, людяність, сміливість.

Зараз попросять встати й розказати віршик

Як відбуваються заняття в акторській школі? Я думала, ми будемо читати вголос віршики чи монологи, щось таке.

Перше заняття було про довіру: партнери водили мене залом з заплющеними очима, потім водила я, потім ми синхронно називали загадане число, дивлячись одне одному в очі. Створювали конект.

Мені дико сподобалось і я зрозуміла, що легко довіряю.

Були заняття на дикцію, силу голосу, дихання й увагу. Було багато сміху, а наприкінці кожного заняття — імпровізація.

Отак відразу, без підготовки, і на сцену. Здери цей пластир.

Вперше я зімпровізувала жіночку, яка не хоче платити за проїзд у маршрутці, і ми вийшли на те, що моя героїня залишила водію маршрутки свій телефончик.

Не грати, якщо не грається

Цікаве усвідомлення про імпровізацію: можна не грати, якщо не грається. Живи ту сцену, яку тобі описали, будь собою, дій, як дієш ти.

Ви ж помітили, що Джоні Депп однаковий майже в усіх фільмах? Я тепер бачу фільми й серіали по-іншому, помічаю роботу акторів над собою і часом думаю: «Яяяк? Як можна тааак круто робити це?».

Просять зіграти самогубство Джульєтти так, як ти відчуваєш це, — береш і робиш. Просять прокричати скоромовку — кричиш. Просять станцювати червоний колір, а потім зелений — танцюєш один, а потім інший.

Контрольовано прожити речі, на які не наважуєшся

Один момент розбив моє серце: ми тренували уяву. Візуалізували дорогу додому, мали йти нею.

Я уявляла, що йду до будинку бабусі й діда, і по обидва боки від дороги цвітуть вишні, і я торкаюсь їх.

Дівчина з групи плакала на цій вправі: вона давно не була вдома. А моїх рідних вже немає і в тому будинку тепер живе інша родина, проте для мене «вдома» — це досі там.

Можна сказати правду, а можна безсоромно брехати.

Мета вправи: якщо подолаєш цей страх, то далі вже нічого страшно не буде.

Я додзвонилась до хлопця на імʼя Герман, дізналась про YouTube канал, де він працює, і випадково виявила свою суперсилу: сподобатись хлопцеві за 1 хвилину і 29 сек.

Курси акторської майстерності — сильна терапевтична штука. Ти контрольовано проживаєш речі, які у великому світі не проживеш — там буде й осуд, і блоки, і затиски. А тут всі комфортні, приймають тебе — і тобі легше прийняти себе.

Особливо, коли від тренерки Даші, засновниці Speranza, йде шалена, космічна людяність, щира зацікавленість до кожного й віра, і така магнетична підтримка.

Гуртожиток, вокзал, крінж і любов 

Колись на занятті я попросила поставити на сцені ситуацію з мого життя в гуртожитку, коли 17-річна я не змогла відстояти свої кордони. Тільки замінити фінал, щоби дівчина в ролі мене дала відсіч.

І 29-річна я сиділа в залі й дивилася на це збоку. Змішані емоції. Я сміялась, наче востаннє, але було гірко і до біса шкода ту малу. Повернутись би в часі назад і сказати їй, що все окей, і ми з нею нормально так вигребемо.

Потім у кінці курсу ми написали від руки монологи й поставили виставу про станцію на вокзалі, де зустрілися дуже різні люди, щоб поговорити про свободу і пограти в рожеве доміно.

За задумом, одна з актрис впала через дроти і світло вимкнулось: ми грали з ліхтариками на телефонах.

Я була життєрадісною жіночкою в яскравій хустці, якій все не все одно і котра з набитим бутербродом ротом питає: «Якщо темрява — це відсутність світла, то свобода — це відсутність несвободи?».

Було смішно, прикольно, крінжово, репліки забувались, драматичні паузи не витримувались, але я памʼятаю, що вийшла зі сцени щаслива і наповнена любовʼю. І мені вручили букет.

Обережно! Ефект крутий 

Найкрутіший ефект, як на мене, це те, як після акторської школи ти сприймаєш себе, дивненьку, серйозно і по-дорослому. І те, що мені тривожно і страшно соціалізуватися — це нормально, я це приймаю і не знищую себе.

І те, що мені страшно говорити на публіку, — нормально, і я можу подивитися на це прямо, помацати це, обійти з усіх боків, можу (зможу!) це контролювати. 

Найголовніше — я побачила перспективу, як не дозволити страху задушити мій творчий потенціал.

Ідіть на курси акторської майстерності. Вони з вами щось зроблять, а що — не дізнаєтесь, поки не спробуєте.

Не тільки про акторські курси в місті Київ, але й про театр:

• Театральна амбасадорка «Вечора»: акторка Римма Зюбіна радить, на які вистави і на кого йти у Києві
• «Покоління пепсі» – це про відрижку совка». Які вистави радить відвідати Григорій Бакланов
• Такі круті, що квитки треба за місяць купувати: на які вистави радять сходити актор Віталій Ажнов і театральний аналітик Сергій Винниченко.

Оксана Беседа