«Мене вбили у вигрібній ямі» – моторошний репортаж з вечірньої екскурсії у Музеї історії туалету

Сьогодні я стала відьмою. Крива спідниця, подерта чорна кофта. На щоці тату кажана. Бу!

Геловінська субота… Та йду я не на вечірку.

У мене для вас є дещо цікавіше: одна з найнезвичніших київських екскурсій: «Туалетні жахи на ніч». Знаєте де? У Музеї історії туалету.

Згадується Плакса Міртл з «Гаррі Поттера»… Уявлення не маю, чим ще мене може здивувати туалет.

Тема фекалій

Створили нестандартний музей Марина та Микола Богданенки. Вони мали бізнес: сантехніку. Одного разу друзі подарували їм сувенір – фігурку унітазика.

З нього почалась колекція, яка зараз налічує 750 фігурок і занесена до Книги Рекордів Гіннеса. Вона теж тут. Крім фігурок, подружжя зацікавилось історією туалету і, зрештою, відкрило перший і поки єдиний у Східній Європі музей.

У холі каса, сувеніри під склом і фотозона: замок у павутині та трон з «Гри престолів». Екскурсанти фоткаються, вішають куртки у гардеробі і перешіптуються між собою:

– У мене було дві мрії, – пошепки каже відвідувачка Марія. – Побачити Париж і піти на екскурсію сюди. Все збулося.

До мене біжить дівчина у червоному кімоно з кров’ю на щоках – це директорка музею Марія Пилипенко.

До екскурсії 15 хвилин. Ми сідаємо біля манекена туалетного раба: він чистив вигрібні ями. Від аміачного смороду втратив свідомість і потонув там же – для мене екскурсія уже почалась:

– Знаєте цей жарт: «Подивитись фільм жахів, щоб відволіктись від новин?» Оце про нас. Придумали страшну вечірню екскурсію рік тому, щоб допомогти людям переключитися. Сьогодні буде друга – проводимо раз на рік. Розповімо те, що не можна розказувати дітям. 

Ми неподалік перших туалетів – дерев’яних та кам’яних. Далі за ними чаші Генуя та звичні оку «білі друзі».

Особливу атмосферу створює величезний трон з діркою: на таких засідали з голими дупами королі. Робити свої туалетні справи привселюдно було нормою.

– Тема фекалій відштовхує, викликає коктейлі емоцій. Буде страшно і гидко – те, що треба для цього свята. Ви не повірите, скільки всього можна розказати про туалети. Наші екскурсоводи постійно вчаться і мають величезні багажі знань, які не влізають у денні екскурсії. А скільки вбивств було на унітазах! 

– Ще скоро у нас будуть вечорниці – екскурсії з історіями про гігієну українців. До 8 березня готуємо вечірні розповіді про боротьбу жінок за туалети. Колись громадських вбиралень для жінок не існувало, їх вибороли суфражистки. Був «сечовий повідок»: нащо жінці йти далеко, нехай повертається додому робити свої справи.

Які з експонатів муляжі, а які були у використанні, я не знаю. Ловлю себе на тому, що принюхуюсь:

– Ні, не було такого, щоб відвідувачі нахезали в експонат (Сміється). Наш діючий туалет теж особливий. Ой, час починати, а у мене кров не домальована.

«Мене вбили у вигрібній ямі»

Марія біжить крізь унітази у гримерку, а я встигаю забігти у робочий туалет: зсередини двері абсолютно прозорі! А зовні дзеркало. Сидиш без трусів, а хтось з тобою фоткається. Романтика.

У великій залі Музею історії туалету вимикають світло: 18:30. Скляні двері відчиняються. Марія запрошує нас до себе… Поправляю роги і заходжу.  

– Я Ци-Гу! Мене вбили у вигрібній ямі, – з пекельним сміхом і потойбічним погойдуванням починає розповідь кривава дівчина.

– Це зробила дружина китайського воєводи, якого я кохала! Тепер я повелителька вигрібних ям. Розкажу вам, люди, якими жорстокими ви можете бути…

Шкірою гасають мурахи. Дійство відверто моторошне. Мама двох синів заворожено дивиться на Ци-Гу. Вони разом прийшли відсвяткувати День Всіх Святих:

– Шукали щось таке, чого більше ніде нема. Жесть яка.

Цигун занурює нас у прадавні туалетні історії. Загадкові смерті від води з какахами, огидні давньоримські звичаї… А це хто?

Цигун привела нас до Чуми.

Грає її екскурсовод Василь Товстограй: чорний балахон, чиряки та гній на обличчі. Він вважає, що ця роль допомагає нагадати, наскільки ми вразливі.

Чума схожа на Джокера з фільмів про Бетмена.

Тільки цей Джокер застуджений: чхає й кашляє на відвідувачів. Роблю крок назад і флешбечу в пандемію. Але все ок – це частина образу:

– Ви, люди, думали що усі хвороби – це кара небесна. І що курки дихають клоаками. І до своїх чумних бубонів ви прикладали тих курок дупами у надії, що це вас зцілить! І після цього ви називаєте себе вершиною еволюції?

«Ви щодня випорожнюєтесь на єдність»

Після середньовічних жахалок відверто нудить. Але це ще не все: з вигрібної ями вилізає туалетний демон Бельфегор.

Дикий погляд, хитка хода, періодичне ричання. Фантастично вжилася у цю роль екскурсоводка Ганна Овчаренко. На ній червона спідниця, чорна кофта і хутро на шиї. Її грим наймоторошніший: білі лінзи, перерізане горло, розмазана кров на щоках. 

У своїй роботі їй найбільше подобається шукати діаманти у тоннах… інформації.

Також вона активно бореться за встановлення туалетів у бомбосховищах. Та сьогодні її територія – кілька останніх століть та сучасність:

– Що це? Унітаз? Це юнітаз! У перекладі «єдність». Так, люди, ви щодня випорожнюєтесь на єдність. 

Весела співаюча какашка

Фух. Бельфегор повернувся назад у фекальний світ, а ми пішли до кінозали: тут контрольний постріл в голову. Дивимося підбірку відео про смерті у туалетах. Хтось сидить на унітазі: звичайні стільці тут вперемішку з фаянсовими.

Світло повертається у музей: екскурсію завершено. Відвідувачі фоткаються, розглядають експонати, які здавались примарними у світлі свічок. У моїй голові купа. Купа історій, яких за столом не розкажеш. Зала пустіє.

Ганна перевдягнулась і викликала таксі, проте грим не зняла:

– Я і в таксі так поїду, таксисти до мене звикли.

А про какашки можна говорити, нема тут нічого такого. Про гігієну треба говорити. Чому у суспільстві це табуйовані теми?

Тематика туалету не страшна, лайно не страшне. Страшні лайняні люди. Ось це ми хочемо донести.

До речі, про лайнових людей: Катерина ІІ померла на унітазі. Цей унітаз, за легендою, був зроблений з тронів останніх королів Польщі. Тож нехай наші вороги й надалі помирають у незручних місцях.

До мене підбігає Марія з коробкою:

– Тягніть наліпку – це подарунок за те, що ви прийшли у костюмі.

Витягаю веселу співаючу какашку. Вона чудово передає всю трешовість цього вечора. Туалет дійсно може вас здивувати. Приходьте. Буде страшно.

Більше про незвичні київські вечори:

• З дигерами у підземеллях

• З незрячими у Музеї темряви

• З майстринею, яка робить страшних ляльок

Ольга Бродська

журналістка