Кручу педалі велотренажера та дивлюсь «Холостяка»: як проводить вечори професійна сноубордистка Аннамарі Данча

Сноубордистка Аннамарі Данча почала спортивну кар’єру з того, що… зламала руку. Та це тільки додало їй азарту.

Вона професійно кантується схилами світу з 12 років. Встановила рекорд України у паралельному слалом-гіганті, виграла «золото» на Кубку Європи та тричі представляла Україну на Олімпійських Іграх. Дехто каже, що український сноуборд взагалі існує завдяки Аннамарі.

Вечір.Медіа провів час з Аннамарі перед змаганнями на Чемпіонаті Світу та розпитав про її вечори.

З дитинства в снігу

— Мій батько працював на горі Красія — там однойменний гірськолижний курорт. Тож моє дитинство також пройшло там. Справжні зими, коли багато снігу! Ми рили сніжні тунелі, катались на санях та й просто з’їжджали з гірок на звичайних пакетах.

Уже в вісім років Аннамарі доєдналась до лижної секції: так стартувала її кар’єра:
— Я навчилась добре кататись на лижах, думала розвиватись у цьому напрямку й надалі. Ми їздили по Україні на змагання: в Полтаву, Ужгород, на Драгобрат. Одразу зрозуміла: хочу бути спортсменкою, не просто кататись для себе. Та коли мені було 12 років, у нашому прокаті з’являються сноуборди.

Сам сноубординг в Україні, звісно, був давно, ще у 98-му році пройшов перший чемпіонат. Проте розвиток йшов у великих містах, тож для нас у 2002-му це було новинкою. Я вирішила спробувати.

Тричі за рік ламала руку

Та перший спуск показав: перейти з лиж на борд не буде надто просто:

— Я зламала руку (Сміється). В той рік взагалі тричі ламала руку: на роликах влітку, лижних трамплінах на початку зими і в березні на борді. В період, коли підлітки швидко ростуть, таке буває. Та я не з тих, хто швидко здається. Продовжила вчитися. До речі, більше я нічого не ламала. Мене нагодували кальцієм, і тепер все добре.

У період з 12 до 15 років дівчина виступала на змаганнях як лижниця і як сноубордистка… паралельно:

— Було дуже важко. Ми їздили в одні і ті самі місця, доводилось везти поїздами увесь інвентар з собою. Довелось обирати. Сноуборд порівняно молодий вид спорту, має великі перспективи. Тому обрала його. Бо гірськолижний спорт — це як футбол взимку: дуже багато людей цим займається, а пробиваються одиниці. 

Королева аперолів

Нині Аннамарі встигла виступити на трьох Олімпійських Іграх у 2010-му, 2014-му та 2018-му. Тепер планує виборювати медалі для України:
— Я з вами зараз говорю з номеру в Італії, триває Чемпіонат Світу зі сноубордингу. Завтра чергове змагання, я націлена на високий результат. Тож маємо вечір для відпочинку. Італійці дуже гостинні, приймають нас тепло.

От зараз було непорозуміння з номерами — то принесли нам на знак вибачення коктейлі апероль шприць, ой, ще несуть! Тепер я королева аперолів (Сміється). Взагалі ми не вживаємо алкоголь під час змагань. Ці вечори більше схожі на нетворкінги.

Інтернаціональні вечори

Спортсмени з різних країн під час змагань збираються докупи на вечір та говорять:

— Для мене це можливість більше дізнатись про сноубординг та фізпідготовку колег з інших держав. Ми знайомимось, спілкуємось, обмінюємось досвідом. Завтра, на жаль, я на таку паті не попаду: переїзд на іншу локацію. Часто вечори саме так і проходять: в дорозі.

Та коли випадає можливість залишитись на інтернаціональний вечір, потім є що розказати:

— У нас є група в соцмережі «Сноуборд меми». Ми туди всі смішне скидаємо. Там, наприклад, є відео з Китаю. Китайці вперше проводили Кубок Світу і хотіли нас розважити. Їм вдалося: тепер є відео, де тренери танцюють китайські народні танці. А ведуча чомусь… одягнула собі на голову лижний шолом задом наперед, що повністю закрило обличчя. Такі речі дуже об’єднують, зближують, відчуваєш себе частиною великої інтернаціональної сноубордичної сім’ї.

О, ще про Китай: місцеві бордисти одягають собі на попу та на коліна черепашок й так катаються. Це звичайні м’які іграшки, підтягнуті спеціальними пасками, щоб не спадало. Новітня розробка для захисту бордиста (Сміється).

Вечір перед змаганням

Є конкретні команди, які де б не були, влаштовують свято:

— Бувають дискотеки, масштабні тусовки. Але це більше в США. Найвеселіші у Європі, мабуть, італійці. Їх 16 чоловік у команді, і вони дуже дружні між собою. Постійно грають у карти, жартують, сміються.

Люблять кататися на борді у кігурумі — тканинних ростових костюмах звірів. А в Китаї італійці постійно нили «паста», «капуціно» — сумували за своєю їжею та напоями. Жартівливо, звісно. З ними дуже весело проводити вечори. Сьогодні ми налаштовані на піцу та капучіно — такою буде вечеря.

Після вечері — прогулянка та легкий спорт:
— Перед змаганнями вечори особливі. Краще не втомлюватись, але трохи фізичної активності додати. Прогулятися, наприклад. Якщо добре себе почуваю — бігаю на доріжці. Менше сил — трохи покручу педалі велотренажера. Також відволіктись від думок про змагання.

Бо чим більше чогось прагнеш, чим більше думаєш про це, направляєш туди енергію, тим більше вигораєш та втомлюєшся емоційно. Тому я зараз дивлюсь «Холостяка» (Сміється).

П’яний карп в духовці

В інші дні вечеря Аннамарі така:
— М’ясо з гречкою, наприклад. Ще чаю попити. І взагалі пити багато рідини. Вечеряти намагаюсь до п’ятої вечора, щоб не наїдатися на ніч. Десь до десятої вечора лягти спати у вакуумних навушниках під медитації. Я рідко буваю вдома, та коли там, то готує мій чоловік.

Він — моє домашнє вогнище, завжди підтримує та чекає. Готує на вечері п’яного карпа в духовці. Я сімейна людина, у нас є донька, собака та кішка. Ми любимо відпочивати у будиночку на Красії — так, де працюю, там і відпочиваю.

Нам роблять там чан, ми смажимо шашлики на вогні. Люблю це місце, люблю природу. 

Більше про українських спортсменів:

Ольга Бродська

журналістка