«Кінцева, я сказав, кінцева!»: вечірній репортаж з автобусного маршруту замість закритого метро на Голосіїв та Теремки

8 грудня в Києві раптово закрили метро.

Зупинили одразу шість станцій синьої гілки — від «Либідської» (працює) в бік «Теремків».

Міська влада обіцяє відновити повноцінний рух синьої гілкою метро за пів року. А поки пропонує користуватись наземним транспортом, який дублює рух метро на Голосіїв та Теремки.

12 лютого журналіст «Вечора» скористався таким автобусним маршрутом 2М від станції метро «Либідська».

В результаті — добряче промерз, повечеряв пиріжком разом з пасажирами на зупинці, дізнався про їхні страхи і надії по дорозі додому і зробив головне — швидко доїхав до «Теремків» і назад. Далі — його розповідью

Близько 16:30 крокую платформою станції метро «Либідська». Ситуація контрольована і спокійна — люди без поспіху йдуть до ескалатора.

В черзі хтось знуджено гортає Tik Tok. Хтось поволі тупцює до східців і дивиться серіал або стендап.

Разом з кількома іншими пасажирами стовбичу біля вказівника нових маршрутів. Швидко розбираюсь, що потрібний мені маршрут 2М стартує біля ТЦ Ocean Plaza — виходжу до нього з переходу.

Людей поки невеликий потічок. З переходу лунає мелодія пісні «Ой у Лузі червона калина» у виконанні мужчини з гармонією. Він всміхається перехожим, ніби радіє раптовому збільшенню слухачів.

«Автобус до кінцевої станції метро Теремки, до Одеської площі!», — вигукує кремезний чоловік біля метро. Він походжає тротуаром вулиці Антоновича та орінтовує людей, які шукають маршрут 2М.

Ніби на звук його голосу один за одним їдуть автобуси. Він вказує водіям пальцем на стовп поряд із собою і вони сумирно там зупиняються.

Провідник через закрите метро: Василь Григорович

Менш ніж за хвилину заковтують партію пасажирів і пірнаю у транспортний потік. Автобусів багато, вони громадяться біля зупинки. Напирають одне на одного, щоб чимскоріше забрати пасажирів.

«На маршруті зараз 77 автобусів. Мені сказали з 15:30 до 20:00 чи і пізніше, поки будуть люди, стояти тут і направляти людей. От розказую, куди йти, куди сідати», — розповідає Василь Григорович, співробітник Київпастрансу.

Додає, що 27 років від’їздив водієм автобуса в Києві.

Зараз вже на пенсії, але все ще працює наставником для водіїв, інструктує по безпеці руху: «Ще трохи рано, але черги будуть — не хвилюйтеся. Але я працюю добросовісно, всіх направлю, куди треба. От побачите!».

Робота поліції через закрите метро

Повз Василя Григоровича по проїжджій частині швидкою ходою йде поліціянт. Питаю, яка задача у патрульних тут.

«Дивимося, щоб не було конфліктів, бо пасажирів і водіїв багато, всі втомлені. Та й дивимось, щоб машини не лізли в смугу громадського… От знову! Ну ти подивись на них!», — поліціянт перериває розмову і суне корпусом тіла на Chevrolet, який пробував проскочити смугою для автобусів 2М.

При виді людини в формі Chevrolet тиснеться назад в потік.

Ближче до 18:00 людей на зупинці більшає. Дехто не спішить сідати у повні автобуси — чекають вільніших.

Хлопець проводжає дівчину на автобус, цілує і прямує в бік маршруток. Його звати Вадим, він інтерн Національного інституту раку. «Мені їхати з Шулявської на Васильківську. Зараз їду з роботи і на маршрутці, і на тролейбусі, і на метро. Але я меланхолік, тому не стресую», — пояснює.

Закрите метро? Чому б не поспівати на зупинці?

Чую серед людей на зупинці спів, йду на нього і виходжу на дівчину, яка співає і пританцьовує.

Представляється Оленою: «Я акторка театру ляльок, це ось репетирую пісню «Гора» гурту The Hardkiss на конкурс в театрі. Сильного стресу не відчуваю: якби метро не закрили, то наслідки могли б бути гірші. Важкувато, але автобуси дали, маршрути є. Раніше їхала додому максимум годину, а зараз можна і дві години їхати, якщо затори. В цей час слухаю або читаю книги, фільми дивлюсь».

«Ой, аби гірше не було, їй богу! Це — не стрес, й говорити нема про шо», — вклинюється у нашу розмову жінка в хустці років 60. Першою заскакує в пустий автобус, поправляє хустку й їде.

За сценою з тротуару спостерігає жінка у формі співробітника ДСНС. Задумливо курить «айкос», знайомимось: звати Тамара.

«Як такого стресу немає, ми в ДСНС до стресу звикли. Це просто незручність, тепер довше до роботи добиратимусь. Значить, раніше вставатиму, щоб не попадати в годину пік.

Людина до всього звикає, звикнемо. Зараз би сиділа в соцмережах по дорозі додому.

Тамара каже це і сміхом дає знати, що жартує, оптимізму не втрачає.

Залишаю Тамару і разом зі студентами-правниками КНУ імені Тараса Шевченка — Андрієм і Назаром — сідаємо в автобус 2M до станції метро «Теремки».

«Їдемо, бо метро біля наших гуртожитків закрили, а сесія проходить так, як треба — нікого в універі закриття метро не хвилює. Але наші проблеми в межах міста — не проблеми, є студенти, які їдуть з області і оце їм жесть!», — розповідають.

Про вечірнє дозвілля в центрі не переживають — хлопці не вживають алкоголю, тому кажуть, що пересадка на автобус не стане «квестом».

Краєм ока бачу, як сусід в автобусі рубається в якусь гру на телефоні — ріже ножем все на своєму шляху.

Звати Руслан, він тестувальник, живе на біля станції метро «Голосіївська», а працює на «Олімпійській».

«Закриття метро незручно тим, що під час тривоги ти не в укритті. Я коли їздив на метро, то взагалі не переживав, а зараз автобус зупиняється і що, і куди? Сказали, що станції метро працюватимуть як укриття. Побачимо», — розповідає.

До станції метро «Теремки» автобус доїжджає майже порожнім. Переходжу дорогу і одразу під’їжджає автобус 2М назад — не встиг і померзнути на зупинці.

На зворотному шляху бесідуємо з Аллою, їй 43 роки, вона працівниця фармацевтичної фабрики: «Зараз у мене вечірня зміна і незручностей не відчуваю. Спокійно сіла і йду на роботу. Але не знаю, як я буду їхати на вранішню зміну… Ви бачили, що на «Либідській» зранку твориться?! Там Армагедон!».

Сподівається, що на її фабриці відновлять розвозку для робітників в бік Голосієво і Теремків, як у ковідні часи.

Десь між закритими станціями «Голосіївська» і «Деміївська» людей в автобусі стає відчутно більше.

У невеликій тисняві притискаюсь до Дмитра, 32 роки, автослюсаря: «Вчора, як подивився на все це, то думав місце роботи міняти. Але сьогодні більш-менш було, то й передумав. В мене «Київстар», інтернету немає, то оце розважаюсь тим, що рахую клієнту вартість робіт по машині».

«А у мене Vodafon, тож сиджу ввечері по дорозі додому в інстаграмі найчастіше. От зараз подарунки на Різдво і Новий рік шукаю. Сьогодні це ще тєрпімо, а от вчора було — і на морозі постояла, і в штовхану попала!», — ділиться враженнями дівчина поряд. Тетяна, їй 25 років, вона офісний працівник.

На кінцевій станції метро «Либідська» пасажири звільняють автобус і біжать на метро. Люди, які чекають на тротуарі, не розібрались і починають сідати в автобус. «Кінцева, я сказав, кінцева!», — надсадно кричить водій.

Люди сахаються з салону, водій тисне по газам і поспішає на нове коло 2М.

Поки обдумую почуте і побачене на зупинці, підходить охочий до розмов громадянин років 70-ти: «Я з поніманієм ставлюсь до закриття. От є тунель під Ла-Маншем, Європа, англійці, французи, уми і інженери, але його також ремонтують. Я оце вчора, сьогодні поїздив на автобусі цьому і мене все устраює. Буду я возмущаться чи не буду — від цього метро не заработає. Терпітиму, скільки треба».

Вам також може бути цікаво:

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»