Крижане бірюзове озеро, сироварня гуцулів та метелики, які живуть високо в горах: 5 неймовірних маршрутів Карпатами від гіда Тараса Пасимка

Наплічник за спину, зручні розношені кросівки, квиток на поїзд — починається сезон походів Карпатами. 

Саме у серпні та вересні там найменше дощів, а ночі ще теплі. Куди підемо: Піп Іван, Вухатий камінь чи по класиці — на Говерлу? 

…Ой. Цього літа замість грибів Карпатами виросли блок-пости через близькість до кордонів з іншими країнами. 

На гори Піп Іван та Вухатий камінь піднятись поки не вийде. Говерлу підкорити можна не всіма маршрутами. 

Та українських Карпат все одно вистачить на всіх. «Вечір» попросив гіда Тараса Пасимка підібрати для тебе цікаві відкриті маршрути, де можна стати з наметами та покласти до скарбнички спогадів вечори під гірськими зорями. 

Обирай свій та пакуй рюкзак.

Спершу про закриті маршрути:

– полонина Кринта
– Веснерка
– Смотрич
– Вухатий камінь
– Піп Іван
– Бребенескул

– Пожежевська
– Менчул
– Туркул

– Мала Говерла
– Брескул
– Кострич
– Явірник
– озеро Марічейка
– Кривопільський перевал

Ну ок: із заборонами розібрались. Тепер про хороше.

Маршрут №1: Хом’як, Синяк, Малий Горган, Женецький водоспад

Два дні. Перший день — Татарів-полонина Хом’яків, Хом’як, знову полонина, Синяк-Малий Горган. Другий день — спуск до водоспаду Женець, повернення на трасу в Микуличин та повернення в Буковель чи Татарів.

Старт: Івано-Франківськ, звідти Буковель або Татарів.

Спочатку вихід на гору Хом’як:

— Верхівка гори вкрита заростями жерепу, а на самій вершині — каміння і тільки каміння, — згадує Тарас. — Місцями вкрите жовто-зеленими лишайниками, місцями червонувате, але переважно просто похмуро-сіре.

На вершині встановлена фігура Пресвятої Богородиці. Раніше тут, на горі Хом’як, стояли сонячні батареї, які вдень акумулювали енергію, а вночі підсвічували «Богоматір».

Батареї місцеве населення забрало собі, а ось статуя поки знаходиться там.

На полонині є вода та багато колиб, можна спати в наметах, а можна і в будиночках:
А ще від полонини можна за 3-4 годинки, без рюкзаків, збігати на Синяк і Малий Горган. Особисто мені Синяк із трьох вершин подобається найбільше — там можна знімати марсіанські хроніки — великі розсипи горганських каменів-греготів і людей менше, ніж на Хом’яку.

З полонини Хом’яків є спуск до водоспаду Женець. Він — яскраве завершення походу.

Маршрут №2: Писаний Камінь

Два дні. Вихід на Писаний камінь, ніч в наметах, повернення назад.

Старт: Івано-Франківськ, звідти до села Буковець.

Підйом триває 3-4 години, як і спуск. Щоб не бігти галопом, а роздивитись всю красу та околиці, гід радить лишитися на ніч:

— Писаний Камінь не один. Це група мальовничих скель, деякі моноліти заввишки до 20 метрів. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені. Є легенда, якщо скаламутити воду в цих чашах, то піде дощ. Ми каламутили неодноразово, — дощ не пішов. (Сміється)

Неподалік Писаного Каменю живе відомий на всю Україну гуцул-музикант Михайло Тафійчук:

— Обов’язково до нього завітайте, — радить Тарас. — Потрібну хату залюбки підкажуть місцеві жителі — йти до нього від перевалу десь 30 хв.

На першому роздоріжжі до Писаного треба повертати направо догори, а до Тафійчука — наліво вниз.

Маршрут №3: Осмолода, Росохан, Аршиця, Мислівка

П’ять днів. Для досвідчених мандрівників. З міста Калуш на хребет Аршиця, спуск у село Мислівка. Мальовничий неспішний шлях біля озера Росохан.

Старт: Місто Калуш

Родзинка цього походу — озеро Росохан з прозорою бірюзовою водою:
— У Росохані найхолодніша вода, в якій мені за життя доводилось купатись. І це було на початку серпневої спеки (боюсь уявити, що ж там в жовтні. Основні причини такого лютого холоду, на мою думку три — кам’янисте дно, північна заліснена сторона, а також велика прозорість води через кварцити, кремній та граніти, які є в каменях. До речі, у Росохані намагались розводити рибу. Жодна спроба, щоправда, результатів не принесла через склад води.

Незважаючи не невисоку популярність маршруту, місцеві його дуже люблять: 
— Місця біля озера вистачить на 2-3 намети, і бажано мати з собою пальник, адже дрів тут дуже мало, до того ж вони досить вогкі від нестачі сонця і близькості води. Ми взагалі розклали палатки на стежці, адже місце під палатки вже було зайняте.

Маршрут №4: Яйко Ілемське, Горган Ілемський, озеро Аршиця

Два-три дні. З Мислівки на хребет Аршиця до озера Аршиця.

Старт: Івано-Франківськ, звідти село Мислівка.

Цей маршрут може бути продовженням попереднього, а може окремим. 
— Раджу синій маршрут, що веде долиною річки Свічі, далі вздовж потоку Правич виводить на полонину Мшану. На полонині влаштоване місце для стоянки, є джерело.

Вершина з полонини виглядає дуже стрімка, і я думав, що то буде хардкорний підйом на спеці, але ми зайшли на верх за якихось 2-3 години, а назад взагалі за годинку збігли.

Яйко Ілемське — велика і масивна гора без розсипів каміння. За нею Горгани закінчуються та переходять в Львівські Бескиди й Закарпатські гори.

— Вражають масштаби лісових масивів навколо, хоч я і народився під лісом і майже все життя біля нього прожив, але таку кількість дерев бачив вперше. Ще у цього маршруту є нюанс: в Західних Горганах немає населених пунктів, тому немає мобільної мережі. Ви опинитесь без зв’язку на всій протяжності маршруту аж до озера Аршиця.

Замість зв’язку гори цього маршруту пропонують до перегляду полонину Німецьку.

А ще метеликів, які можуть залетіти до вас в намет і розбудити зранку.

Маршрут №5: Шешорські водоспади, Печера Довбуша, Полонина Росохата

Один день. Ночівля у теплому ліжечку в місті Косів чи його околицях. Для тих, хто хоче концентрованих вражень за короткий час.

Старт: Івано-Франківськ, звідти місто Косів.

Дорога йде еколого-пізнавальною стежкою від центральної дороги села Шешори через заповідну річку Пістинька та Шешорські гуки до печери Довбуша.

— Про цю печеру складено чимало легенд, які передаються з покоління в покоління, — розповідає Тарас. — Зокрема, що вона використовувалась учасниками опришківського руху під проводом легендарного ватажка опришків, Олекси Довбуша. Печера має форму прямокутного тунелю довжиною 27 м. З його глибини витікає джерело.

Крім печери, маршрутом можна надивитися та тис, кедр та інші карпатські дерева. На вологих місцях ростуть рідкісні орхідеї. Дорогою реально зустріти оленя, косулю, лисицю, різних птахів чи кабана. А ще дізнатись про гуцульські сири:
— В період випасання худоби на полонині, в колибі вас радо зустріне досвідчений, поважний ватаг Кравчук Василь Миколайович. Він розкаже як виготовляють бринзу, будз та вурду. І запросить спільно приготувати гуцульський банош.

Косівським, Верховинським, Калуським районами та околицями Буковеля можна створити для себе багато інших маршрутів. Збігати на гору Маковиця чи піднятися цілеспрямовано до затишних сироварень: багато з них готові запропонувати кімнати для ночівлі. 

Гори кличуть. Ідем?

Більше про вечори у горах:

Ольга Бродська

журналістка