«Люблю бєшений стресовий Київ» – як вечорами вчить водити машину автоінструкторка Інна

Раніше в автошколах вчили правила дорожнього руху мирного часу. 

Тепер учнів додатково вчать кермуванню під час відключень ліхтарів та світлофорів.

«Вечір» розпитав автоінструкторку Інну Кузьміну з Києва про нові реалії, старі помилки на іспитах та міти про жінок за кермом.

Моя машина – особиста капсула недоторканості

– Я з тих людей, кому снилось: ось я, веду машину. Завжди це подобалось. Точно знала: буду водійкою. 

Інна Кузьміна за кермом понад 30 років. Її пристрасть – механіка. Вона застала часи, коли до жінок за кермом ставились в рази упередженіше, ніж сьогодні. Та згадує ці часи спокійно:

– Не звертала й не звертаю уваги на негатив. Моя машина — особиста капсула недоторканості. Тримаю дистанцію, їду у своїй смузі спокійно та не реагую на бібікання чи непристойні жести. Своїм учням теж раджу це, і все буде ок.

За солідний водійський стаж інструкторка отримала лише кілька штрафів:

– Кілька штрафів за перевищення швидкості за містом. Щось на кшталт обмеження 100 км/год, а я їду 104. Мене завжди приваблювало їздити за правилами. Ще не була інструкторкою, а вже думала про деяких водіїв: «Боже, якби працювала в автошколі – вчила б першим ділом завжди вмикати поворотники».

Сексизму на роботі нема

У професію Інна прийшла випадково. Багато років працювала викладачкою музики. Якось знайомий власник автошколи запросив її спробувати свої сили. Сподобалось всім. Нові колеги допомогли освоїти інструкторську автівку. Далі водійка знову стала… ученицею:

– Щоб стати сертифікованим автоінструктором, потрібно скласти іспит в Сервісному центрі. Як на права, тільки на право викладати. Зараз уже не потрібно здавати майданчик для водійського посвідчення. Та для інструкторів обов’язково: теорія, майданчик та місто. По теорії тільки не 20 питань, а 60.

Інна навчає водінню з 2017 року. Колеги-чоловіки ставляться до неї добре, сексизму на роботі не відчуває. Серед жінок-автоінструкторок конкуренції також не бачить. Навпаки, є коло підтримки:

– Я вчу на механіці – Ніссан ТІІДА, колега на автоматі. Коли до мене приходять з бажанням навчитись на автоматі – я скеровую учнів до неї. І навпаки.

«Почув про себе, що я борзий»

Водійка співпрацює з кількома автошколами: викладає теорію. Це переважно вечірні групи: заняття починаються о 18:30. На практику набирає індивідуально: для цього почала вести сторінку в інстаграмі. Там ділиться лайфхаками, розбирає помилки та збирає відгуки:

– Коли мені дякують після навчання – це дуже надихає. Вважаю, що навчитись може кожен. Питання тільки в підході та кількості відкатаних годин. Зараз обов’язково накатати 40 годин, але мої учні й по 100, буває, кермують перед здачею іспиту. Іноді від цього виникають смішні ситуації. Один мій учень відкатав 60 чи 80 годин, почувався впевнено. Каже: «На екзамені розслабився, поклав лікоть на вікно, але поворотник увімкнути забув. Почув про себе, що я борзий». Не здав тоді. Здав пізніше. Я раджу брати уроки тричі на тиждень: через день. Покатались, далі день відпочинку і знову за кермо.

Нині іспит на права можна складати кожні 10 днів. Тому пробувати свої сили не так страшно, як було колись – три спроби й приходь через рік. Система здачі також інша:

– Тепер неможливо дати хабаря, все сам. Хоча я завжди була за чесне отримання прав. Нині тим паче. Як людина може дозволити собі купити посвідчення «по-старінке», коли на фронті військові б’ються за наше майбутнє без усього цього?

«Пояснюю по-своєму, по-дєвачковські»

Для Інни нема різниці якої статі учень. Хоча де в чому різниця у навчанні є:

– Дівчата краще знають правила, хлопці більше користуються інтуїцією. Якщо у людини математичний склад розуму – пояснюю, підключаючи геометрію з алгеброю. Гуманітарій – пояснюю образно, аналогіями. У мене всі зрештою розуміють. Може тому, що я пояснюю по-своєму, по-дєвачковські.

До Інни приходять як вперше сідати за кермо, так і після інших шкіл:

– Працювати з новачками подобається: не треба переучувати. Але ще більше люблю допомогти знову сісти за кермо після важких подій чи інструкторів, що постійно кричали. Я «не кидаю у воду», щоб людина сама навчилася плавати.

Не виводжу одразу на дорогу, де три смуги. У мене є таємні місця на Подолі, де учень вчиться відчувати себе за кермом і машину. Тільки після цього їдемо у місто.

Херсон – Київ під «Градами»

Інструкторка обожнює Київ, але сама родом з Каховки:

– Ми виїхали у 2019. Встигли до початку великої війни з росією. Один мій учень не встиг: земляк з Херсону. Ігор прийшов до мене на навчання з наміром опанувати механіку. Бо досвід кермування на автоматі мав: дорога з Херсону до Києва. Його син та зять мали машини, він в житті взагалі кермувати не збирався.

Окупація. Треба їхати. Знаходять третю машину. Дві години під обстрілами вчать Ігора водити машину. Більше часу нема. Йому в машину садять жінок та дітей. 14 блокпостів. Обстріл «Градами». Виїхали. Він оговтався і зрозумів: хоче навчитися нормально водити машину. Не міг розслабитись. Казала йому: «Тікати більше не треба. Покайфуйте».

Чоловіки залюбки навчаються в Інни. Ще до великої війни один успішно навчався у неї:

– Прийшов подолати страх після аварії. Розповів друзям, що його інструктор – жінка. Колеги засміялись. Не знаю чому, але він сказав їм: «Ви знаєте, що в танкових військах всі інструктори – жінки?» Замовкли. Навряд це правда, звісно, але друзі повірили. 

Коли ж почалось повномасштабне вторгнення, Інна отримала від нього повідомлення:

– Я спокійно вивіз свою сім’ю. Такий вдячний вам!

Інна з сім’єю теж виїхала:

– Ми були на Закарпатті до 6 травня 2022 року. І вже 10 травня мені почали писати учні: «Ви уже працюєте? Ми хочемо вчитись». 

Вечірнє водіння

Інна вважає, що це водіння у темряві – наступний етап після отримання прав:

– До вечірнього кермування кожен має прийти сам. Це має бути новий рівень впевненості. Раджу спочатку виїхати ввечері та проїхати квартал. Спитати себе: впевнено почуваюсь? Якщо так – ще квартал. І додому. Наступного дня ще. Не їхати одразу з точки «А» в точку «Б». Дати собі час. Я тримаю зв’язок з учнями, і вони часто просять порад щодо вечірньої їзди – залюбки даю їх.

У темряві складніше орієнтуватися:

– Здається, що зустрічка їде повільніше. Тому особливо слід бути пильними під час повороту наліво: хай всі проїдуть, спішити нема куди. Також важливо перемикатися на ближнє світло навіть коли наближаєшся до автівки у своїй смузі. Бережіть тих, кого ви доганяєте!

Під час відключень світла стає ще складніше: вимикаються ліхтарі та світлофори:

– Раджу сповільнитись та оцінити ситуацію. Очі на знаки пріоритету. Якщо треба – стати на аварійку. Ви маєте собі відповісти на питання про інші машини, які поряд з перехрестям: близько, далеко, швидко чи повільно вони рухаються. Як тільки зрозумієте – одразу прийде спокій.

Чоловік Інни теж водій. У нього часто нічні переїзди: чергується з напарником:

– Вночі важливо частіше зупинятись та відпочивати. Добре, що нині є багато чудових заправок. Не зловживати кавою та енергетиками, берегти себе та своє здоров’я. 

Шашличниця з «Енергомаша»

Раніше інструкторка могла мати 7-8 уроків з практики на день. Тепер 4-5. Після довгого дня любить поїсти м’ясо з салатом:

– Ми в Каховці на вечерю часто робили страви на мангалі – м’ясо, рибу. Збирали друзів на плов. А закінчення дачного сезону завжди відзначали стравою дамляма (тушковані овочі з м’ясом). Багато речей лишились в окупації… Але електрошашличницю, зроблену на заводі «Енергомаш», вивезли. Готуємо у київській квартирі шашлик на вечерю. 

Донька Інни нині за кордоном:

– Їздила до неї в гості. Мені пропонували там покататися… Не цікаво. Люблю бєшений стресовий Київ. Вмію єднатися з дорогою вдень і вночі. Завжди роблю це.

Прощаємось з водійкою на одній з київських вулиць. Вона махає мені рукою і підгазовує — сьогодні ввечері у неї ще один урок. Ще одна людина буде почуватись більш впевнено за кермом. 

Поради від Інни для тих, хто здає на права:

• Бути впевненим у своїх вміннях. Не впевнений? Візьми ще кілька годин практики.
• Не здав з першого разу – проаналізуй помилки, пропрацюй. Спробуй ще раз.
• Під час іспиту будь артистом. Кажи вголос: ага, дзеркала/сидіння налаштував. Ці моменти інструктор міг не побачити, зверни його увагу.
• Частіше дивись у дзеркала та проговорюй те, що бачиш: наприклад, інша машина наближається.
• Їдь не вище другої передачі, спішити нема куди.
• Пам’ятай про ручник, який треба опустити перед початком руху.
• Поворотники!
• Розслабся і кайфани. Це найголовніший пункт.

Більше про київський транспорт:

Ольга Бродська

журналістка