--21300

18 Жовтня, 2023

вечеря

Родова традиція: секрети виробництва домашнього вина в різних регіонах України

Цю тему для статті запропонував мені ШІ-редактор.

Розповідаємо неймовірні історії п’яти сімей з різних куточків України, які роблять домашнє вино і напої з винограду, фруктів та медів для ваших особливих вечорів.

Сімейна виноробня «Янчинські пагорби»

Максим та Наталія Кичма (с. Іванівка, Перемишлянський р-н Львівської обл.)

Максима та Наталію часто можна зустріти на винних фестивалях. Вони стоять пліч-о-пліч біля своєї ятки і безупинно розповідають про свої вина, наливають, дегустують.

І так у всьому у їх сімейній справі — пліч-о-пліч. Наталя називає Максима «мій винороб», а Максим Наталю — «своїм героєм у реальному житті».

Максим каже, що з вином у їх сім’ї все сталось так, як і мало статись. Він робив вино, Наталя любила село, мріяла про власний сад.

Коли у 2019 році Максим взявся за реконструкцію батьківської хати у селі, дружина заклала поряд сад та виноградник.

Переломним став пандемічний 2020 рік, коли сім’я остаточно переїхала в село. Оцінили спокій і принади сільського життя без масок, інших незручностей.

Зараз Максим та Наталя роблять вина з винограду партнерів з Херсонської області та працюють із власними лозами у Львівській області. Мають добрі оцінки від винних критиків.

«Спробуйте наше витримане червоне сухе вино сорту винограду Сапераві 2020 року. Це наш флагман. Всі три вінтажі (роки врожаю 2018, 2019, 2020) отримали золоті медалі на конкурсах Odesa Wine&Spirits Awards», — радить Максим.

«Веселий дідусь»

Максим Козловець (м. Житомир)

Якщо побачите на полицях магазинів пляшки з дизайном у стилі баугауз (дизайнер Іван Богомаз) — знайте, що за ними стоїть сімейна історія дідуся Анатолія Васильовича та онука Максима.

Максим розповідає, що дідусь був авторитетом у сім’ї, запам’ятався веселим норовом.

Любив говорити віршами, є кумедні історії про його рими.

Якось Максим з дідусем спізнювались на теплохід. Коли прийшли на причал, то побачили своїх бабусь у сльозах. Дідусь заримував:

«В параходе у причала бабушки икру метали,
потому что внук и с дедом к параходу опоздали!»

А коли брат Максима Олексій упіймав горобця, то дідусь відреагував:

«Раз в Херсоне под забором споймал Леша воробья,
Закричали бабки хором — Ты не Леша, а свинья!»

А ще дідусь знався на виробництві вина з ягід і плодів, навчив цьому Максима. Виноробня «Веселий дідусь» — данина його пам’яті.

«Роблю вино за рецептами Анатолія Васильовича, додаю щось нове. В основі вин вишня, червоні та білі порічки, яблука, груші. Головне для мене — мінімізувати кількість хімічних речовин, робити органічні плодово-ягідні вина», — розповідає Максим.

Ягоди вирощує в орендованих садах на Вінниччині, під Житомиром. Радить спробувати хіт «Веселого дідуся» — напівсолодке вино «Червоно-чорне» з вишні та смородини.

А ще обов’язково скуштувати його власний винахід — Coc-nat. Максим описує його, як коктейль (в основі суміш соку і вина), «натуральну безалкоголку» без додавання цукру та сірки.

«Напій для гедоністів, урбаністів та всіх інших котиків», — каже веселий онук веселого дідуся.

Father’s wine

Оксана й Тарас Буячок, мама Надія (с. Гусятин, Тернопільська область)

Father’s wine — це одна з найнеймовірніших історій малого українського виноробства.

У 2000-х бізнесмен Володимир Буячок з Тернопільщини загорівся ідеєю зробити якісне українське вино, бо українців того варті.

Але робити вино захотів не на спекотному півдні, не на історичному винному Закарпатті, а… поблизу Гусятина. Тоді цей регіон не розглядали всерйоз, мало хто вірив у цю затію, крім Володимира та його сім’ї.

У 2018 році Володимир пішов з життя, але сім’я підхопила його справу — донька Оксана Буячок взялася за маркетинг та продажі, мама Надія адмініструє справу, вино робить друг батька Віктор Кондрат.

Назву Father’s wine виноробня отримала на честь батька. А ще — через фразу, яку донька Оксана часто чула у гостях: «О, а батьківське вино принесли? Воно ж у вас смачне яке».

Головні риси сімейної виноробні — сміливість бути першопрохідцями та абсолютна відданість ідеї якісного вина.

Завдяки сміливості Father’s wine в Україні з’явилось їхнє хітове рожеве вино «Рожевий квадрат» з американського сорту винограду Юпітер з нотами смородини, барбарису й малини. Ніхто в Україні не ризикнув, а гусятинці взяли і зробили.

Зверніть увагу на їх вино оранж «Бурштинове коло» з сорту Мускат Оттонель, який витримували в українській глиняній амфорі, в італійські амфорі, українській та французькій дубовій бочці. Смакує цитринами, курагою, сушеними грушами й яблуками.

До речі, у 2021 році креативна агенція R Agency (Київ) отримала Red Dot: Best of the Best (Німеччина) у категорії Brands & Communication Design за дизайн для Father’s Wine. Це перший в Україні винний бренд, якому присудили цю нагороду.

Медоварня «Сікера»

Сергій Липко (м. Бровари, Київська обл.)

Чули б ви, як охали і ахали питці біля ятки питних медів «Сікера» на останньому винному фестивалі Brave Wine у Києві!

«Це вино? Ні, це сікера», — відповідала Катерина, донька засновника медоварні «Сікера» Сергія Липко.

Сергій має близько 17 років досвіду у пасічництві. Весь цей час йому ніяк не давала спокою думка про те, що український мед скуповують майже за безцінь. Не вистачало яскравої ідеї, яка б допомогла розкрити цінність унікального продукту.

Такою ідеєю стала сікера — напій на основі меду, який згадується ще на глиняних табличках «Епосу про Гільгамеша» (8-7 ст. до н.е.) та в Біблії. А традиція питних медів була сильною за княжих часів в історії України.

В основі сікери від сім’ї Липко — меди власного виробництва та відібрані меди від колег-пасічників.
«Поставили собі завдання робити питні меди не як солодкий варіант для дигестиву, під кінець трапези, а як гастрономічний напій — такий, який можна подавати під різні страви, а він буде підкреслювати смак їжі, додавати нюанси», — розповідає Сергій.

Наприклад, для виробництва сікери «Медова рубінова» Сергій використовує мед, сок вишні, чорноплідної горобини й яблук. Має концентровані ягідні аромати і смак, пасує до гострих страв та м’яса.

А ще Сергій радить спробувати пет-нати — ігристі питні меди, які він робить шляхом природного бродіння з липового меду, соку яблук, ожини.

«Дружина робить промоцію сікери у соцмережах, Катерина займається дегустаціями, розповідає людям про сікеру, а я займаються технічною частиною», — розповідає засновник. Каже, що без віри сім’ї у цінність питного меду нічого б не вийшло.

Slivino Village

Син Георгій та батько Михайло Молчанови (с. Сливине, Миколаївська область)

«На дегустаціях кажу гостям: якщо вино сподобалось, то мене звати Георгій, а якщо ні, то запам’ятайте мене, як Михайла», — жартує Георгій Молчанов, який разом з батьком Михайлом разом роблять вино у Миколаївській області.

Початок їхньої історії сімейного виноробства лежить у гагаузькому корінні батька Михайла. У 2010-х він вже мав успішний бізнес з виробництва чистої води, але за покликом душі посадив трохи виноградників біля заводу.

Винна справа так захопила Михайла, що у 2018 році він першим в Україні отримав ліцензію на виробництво вина для крафтових виноробів.

«Починалось все як хобі, а зараз батько закладає на весну ще 1 га виноградників. Я йому кажу «Тату, та заспокойтесь вже!» Але його не зупинити, так подобається», — розповідає Георгій.

На початку сімейної справи батько й син мали палкі дискусії — які ж мають бути вина Slivino Village? Батько Михайло наполягав на потужних, концентрованих винах, які провели довгий час у бочці, взяли від неї аромати й смаки. Син Георгій стояв на тому, що бочка «забиває» характер вина, треба донести до споживача його теруарний (локальний) характер не затьмареним.

«Зараз вже маємо спільне бачення, але на початку бувало гаряче», — згадує Георгій.

Вина Slivino Village швидко розлітаються між приватними покупцями. Зараз можна спробувати, наприклад, їхнє титуловане червоне сухе вино з сорту Одеський Чорний під час дегустації на виноробні.

«Приїздіть, батько тоді виступає в ролі шеф-кухаря: готує до вина страви української чи гагаузької кухні. Наприклад, шпундру — свинні ребра, запечені у буряковому квасі (вони ним просочуються і так смакують з червоним вином!) Або каверму — гагаузький «штрудель» з тонкого тіста і сира», — спокушає Георгій.

5 винних історій — 5 сімей. Поки працював над матеріалом і збирав коментарі у виробників, то подумав, що без любові й поваги у цих сім’ях нічого, певно, не вийшло. Не знаю, чи зрозуміє ШІ цей секрет, але для нас людей — він зрозумілий і очевидний.

Вам також може бути цікаво:

  • Сомельє в ЗСУ: раніше Анатолій підбирав людям вдале вино на вечір, а тепер вечеряє під гул С-300 над
  • «Не ковтати!»: журналіст «Вечора» спробував 20 українських вин на фестивалі Brave Wine і вижив
  • 5 крафтових українських вин для особливого вечора від маленьких винарень
Артем Кузьменчук

Артем Кузьменчук

Журналіст

читати наступне