«Собаки вже два дивани зжерли!»: як проводить вечори засновниця благодійного фонду «Пітбульхелп» 

Пітбулі, амстафи та бульдоги набули популярності в Україні в 90-х. Тримали їх «серйозні пацани» для солідності та застрашення. 

Стала гостро проблема собачих боїв – псів відправляли на бій, наче гладіаторів. 

«Це у них в крові! Вони ж бійцівські», — виправдовували жорстокість організатори. 

«Це міт! “Бійцівських” порід не існує, є недбалі власники», – стверджують кінологи. 

Через дурну славу такі породи нині не дуже популярні. А прилаштувати в родину «собаку–вбивцю» з притулку – задача не з легких. 

Та засновниця благодійного фонду «Пітбульхелп» Альона Кутіль щовечора робить для цього все можливе. 

«Вечір» розповідає її історію та її підопічних.

Пітбуль Бой

– У мене було двоє котів перед тим, як все почалося, – згадує Альона. – Як? Йшла в обідню перерву в крамницю, бачу – цуценя пітбуля. Гуляє саме: без хазяїв та нашийника. Дізналась, що власники його навіть не годували. Бідне їло власні какавельки. Не було сил на це дивитись й забрала. Так у мене з’явився перший піт Бой.

Альона тоді мало знала про ці породи і відверто боялась цуценя:

– З острахом чекала на момент, коли він вирішить мене з’їсти. Мені казали: треба відрізати йому вуха, бо буде битися з іншими псами. Ті вхоплять за вуха і відірвуть. А тим часом Бой пригинався постійно, бо думав, що я буду бити. Йшов позаду мене: звик, що його тягнуть на повідку… 

Бой пройшов навчання у Гільдії наставників собак «Арес». Там йому допомогли оговтатись після попередніх хазяїв та навчитись корисних команд:
– Поняття «бійцівська» порода не існує, це вигадка, – наголошує Альона. Щоб пітбуль чи стаф кинувся на іншого собаку чи людину, його потрібно довго натравлювати. Їм це не подобається. Але якщо тварину регулярну б’ють й мордують – вона підкоряється. 

День роботі, вечори собакам

Після Боя Альона взяла до себе ще кількох врятованих собак. Переїхала з квартири у великий дім та у 2016 році заснувала благодійний фонд. 

Зрозуміла: ці породи лишаються у великих притулках за ґратами. Їх бояться й самі власники притулків:

– В одному притулку пес Харік п’ять років сидів у клітці без вигулу. Одного вечора пішла з ним гуляти і показала співробітникам, що тварина адекватна. Через деякий час забрала собаку звідти.

Зараз нас у фонді троє кураторок: Альона, Таня й Настя. Кожна тримає тварин вдома або опікується собаками на платних перетримках:

– Загалом зараз у нас близько 90 тварин. Переважно стафи, піти та бультер’єри. Їх складно прилаштовувати, але ми вже знаємо як. Інші собаки та коти у нас теж є. Рятуємо… Не можемо не рятувати. 

Альона має основну роботу вдень. Для собак лишає вечори:
– Зараз у мене вдома десь 40 тварин, точніше не скажу – тєкучка. Одного прилаштували, іншого взяли. Зранку ними опікується моя мама, ввечері я. Спочатку вітаємося. Один собака приносить іграшки, інший танцює вітальний танець. Далі годую цю ораву, чищу котячі лотки та гуляю з песиками по черзі. Даю ліки.

Разом з мамою обслуговуємо Мілку – собаку з інвалідністю. Там тривалий процес щодня. Поїздки в клініку, знайомство з майбутніми собакородинами – все це теж після 18-ї.

Диван та пралки на «вечерю» 

Щасливі історії теж після заходу сонця:
– Подзвонив власник 7-місячного стафа: «Розлучаюся з дружиною, вона його брати не хоче, я теж. Привіз в клініку присипляти», – з сумом розповідає Альона. – Я попросила почекати. Заплатила за перетримку. Зробила пост.

Відгукнувся  хлопець: «Зараз приїду. Заберу його додому». Тепер у стафа своя сторінка в Інсті, цікаво за ним спостерігати. Того вечора відбулося диво: у пса життя хотіли забрати, а він отримав люблячу родину.

Іншим вечором рятували двох малих бультер’єрів. Їх у Франківську тримали в підвалі, годували картоплею. Альона знайшла перевізника: цуцики приїхали в Київ. Вони були дуже наляканими й абсолютно не привченими ні до чого. 

До інших собак дівчина вирішила їх поки не пускати. Облаштувала малих у ванні і пішла вигулювати інших підопічних.

Повертається з вечірньої прогулянки – а собачі діти вигризли повністю резиновий барабан пральної машинки:
– Ми з мамою дуже сміялися. Таке у нас часто: то плінтус знімуть, то двері погризуть. Два дивана зжерли! Ми спостерігаємо і розуміємо: так, для наступного ремонту врахуємо: дсп як матеріал нам не підходить, штукатурка потрібна бетонна (Сміється).

Раніше я ходила на підборах, але всі туфлі песики пожували. Тепер ношу кросівки. Ставлю їх не внизу, як інші люди, а нагорі. Всі шафи у нас закриті. Панує мінімалізм. 

– Собаки цих порід дарують багато позитивних емоцій, але потребують правильного виховання. Коли віддаємо тварину в родину, даємо також контакти перевірених кінологів.

Договір про утримання

На всіх етапах Альона супроводжує собаку чи кота у новій родині. Спочатку укладає договір про утримання. Власник надає паспортні дані та іншу інформацію про себе. Далі Альона дає поради щодо харчування та виховання.

Якщо потім не вдається вжитися – тварина повертається до Альони:

– Нема чим годувати – допомагаємо з кормом. Ліками, якщо потрібне лікування. Не весь час, звісно, тільки якщо у хазяїна складний період. Власник їде у відпустку – може залишити вихованця у нас на перетримку. Собака важкохвора чи зовсім старенька і нема змоги доглядати – теж приймемо назад. Ми не присипляємо принципово. Оточуємо турботою до останніх днів. Мало хто так робить, але я не можу інакше.

Кішка Тая

Знаєте, хто хазяйнує в домі Альони, повному собак? Кішка! Звати її Тая. Сіамку забрали з вулиці брудну й занехаяну. Але вона швидко від’їлась й почала керувати:
– Вміє відкривати всі двері. Дуже любить гуляти на вулиці: обходити свою територію. Якщо закрити її десь на замок – виїсть мозок чайною ложечкою. Краще одразу випустити. Вечорами вона мене зустрічає і не відходить: їй потрібно постійно бути зі мною.

Таю слухаються всі: коти, собаки, люди. Новоприбулих собак вона привчає до котів. Ті намагаються її ганяти, біжать на неї. А вона сидить. Взагалі не рухається. Так показує, що не боїться їх. Якщо треба – лаписьком розтлумачить детальніше. 

Перед сном Альона роздає смаколики:

– Є собаки у нас, які не заснуть без смачненького. Звісно, даємо тільки тим, хто не на дієті. 

У домі вистачає кімнат на всіх. Але дві собаки сплять з Альоною:
– Стаф Бонні – друга собака, яку я врятувала.

І Босса зі мною вночі. Ми її врятували з Туреччини. Там був період масових вбивств собак. Вдалося вивезти 12 тварин. Одна з них – копія мого Боя, якого недавно не стало… Копія, тільки дівчинка. Босса. Прилетіла в ручній поклажі. Навіть не думала її прилаштовувати. Моя собака.

Сонце давно сіло. Чути гюркотіння генераторів. Альона спішить приділити увагу кожному підопічному, щоб ніхто не лишився недоглаженим. 

Завтра о 18:00 вечір знову наповниться лаєм. Може, серед нього розчуєте голос свого майбутнього члена родини?

Ольга Бродська

журналістка