1 Листопада, 2023
під ковдрою
Відпусти, задушиш! Як розпізнати нездорові співзалежні стосунки та що з цим робити
Автор: Пані М.
Чи може злиття в стосунках бути здоровим і нормальним проявом емоцій? Ніколи не задумувалась над цим питанням, одразу наділивши це явище негативними рисами.
Я ж так багато чула поганого про це! Ще й сама довгий час перебувала в не дуже здорових стосунках, де втратила себе, як особистість, людину, фахівчиню, партнерку, жінку.
І зараз, перебуваючи два роки в здорових і дорослих стосунках, час від часу думаю: «а чи це нормально – зливатися з партнером?»
Може, у вас теж є цей страх? То ж пропоную про нього поговорити.
Знаєте, я тішуся, що маю можливість говорити з різними фахівчинями, коли пишу свої колонки. Ці невеликі інтерв’ю дають мені впевненість, що я в своїх питаннях – не одна. Що людей, які проживають певні етапи, достатньо, а більшість проблем взагалі не залежать від статі.
І будь-яка людина може тривожитись, що в її стосунках щось не так – особливо на початковому етапі. Різні партнери/партнерки, ви змінюєтесь, світ теж не стоїть на місці.
Плюс ми живемо у час війни, це теж сильно впливає на стосунки. Багато пар в розлуці: хтось на фронті, хтось за кордоном, хтось переїхав в інше місто в Україні.
Навіщо парі таке явище, як злиття?
Що би ми там не читали в своїх інтернетах, це явище – чудове і його не треба боятися.
Ольга Хайдукова
психтерапевтка, сексологиня
– Злиття нам потрібне для того, щоб створити безпечний простір в парі, – пояснює психотерапевтка Ольга Хайдукова.
– І воно не обов’язково виникає лише на початку стосунків. Наприклад, якщо одна людина з пари має роботу, де часто перебуває в роз’їздах, то кожного разу, коли такий партнер/партнерка повертається додому, людям наново треба звикнути одне до одного.
Бо хоч вони і спілкуються щодня телефоном чи за допомогою месенджерів, це все одно не те. Життя йде: ростуть діти, люди і обставини змінюються. А злиття знижує дискомфорт від чергового звикання.
Навіть можемо ідеалізувати його/її, маємо якісь проєкції чи ілюзії. Чи певні очікування, що теж нормально. І зливатися під час коротких зустрічей з постійним партнером, з яким нема можливості постійно бути поруч – окей.
Гірше, коли в людей не виходить. Тоді вони відчувають відчуження, самотність та втрату змісту цих стосунків. Не вдається подолати цю відстань один з одним. Просто інша людина відчувається, як хтось чужорідний.
Чи шкідливі співзалежні стосунки?
А тепер пропоную перейти від злиття до співзалежних стосунків – і розібратися з ними.
– Це взагалі цікавий феномен, коли якась назва якогось психологічного процесу потрапляє у маси, – ділиться думками Ольга.
– Рано чи пізно настає момент, коли люди самостійно починають ставити собі діагнози, а потім стигматизують їх і нападають на себе.
Яскравий приклад – депресія. От скільки разів ви чули, коли людина каже: «Я сьогодні в депресії: у мене закінчилася улюблена кава/я не встигла вчасно на роботу/він мені не написав» або: «мені сумно, я депресивна».
Хоча до депресії – а це хвороба, яку часто лікують медикаментозно, – ці всі настрої не мають жодного стосунку.
І так само сталося зі злиттям та співзалежними стосунками. Люди одразу думають, що це щось погане і треба цього треба боятися. Звичайно, є форми деструктивні, наприклад, аб’юзивні стосунки, вони нічим не можуть бути виправдані.
Наш настрій, наша самоцінність, наші знання про себе залежать від того, що говорять, що роблять поруч з нами стосовно нас. І це нормальна частина стосунків.
Ділитися обіймами, теплом, дуже швидко зближуватись, ігноруючи відстань. Намагатися злитися в єдине, щоб з’явились «ми,» щоб набутися поруч.
Та є у нас і співзалежні стосунки курця – коли одна людина повністю втрачає свої кордони, своє «я», свою особистість, розчиняється в партнері/партнерці. І це направду страшно, при чому для обох людей в парі.
Людина, яка розчиняється, дуже боїться втратити партнера/партнерку і намагається зробити все, щоб зберегти ці стосунки. Інша людина, заради якої ці танці з бубнами, з часом лякається, їй від тої турботи та любові стає душно та тісно.
– Виходить, що одна людина боїться втратити свою незалежність та автономність, – говорить фахівчиня. – А інша, навпаки, боїться своєї автономності і бажає її втратити.
Ось це вже нездорові та деструктивні стосунки, які нікому з партнерів не йдуть на користь.
Як зрозуміти, в яких саме ви стосунках і чи вони йдуть вам на користь?
- Почнемо з найважливішого, як на мене, пункту: чи можете ви вільно проявляти себе та свої почуття в парі? Це може бути будь-що: дурнуватий сміх чи не паритись про втягування живота під час сексу, спільне дуркування чи термінове вирішення фізіологічних потреб. Якщо цього немає, то це дзвіночок задуматись, чому так.
- Чи маєте ви роботу, хобі, заняття спортом, друзів окремо від партнера? Чи відчуваєте ви за це вину? Чи партнер/партнерка критикує те, що ви проживаєте не з ним/нею?
- Чи часто ви вживаєте в розмові «я»? Чи воно повністю зникло і замінилося словом «ми»?
- Чи сильно ви тривожитеся за те, як ваш партнер/партнерка проживає своє життя без вас? (тут ми робимо поправку на вітер: якщо кохана людина на фронті, то переживати та тривожитися за її життя – нормально)
- Чи відчуваєте ви підтримку у своїх починаннях від партнера/партнерки і чи вірить він/вона у ваші сили?
- Чи можете ви ділитися без страху своїми думками з партнером/партнеркою?
- Чи можете і вмієте ви конфліктувати і чітко окреслювати свої кордони з людиною, яку ви любите?
- Чи відчуваєте ви тваринний жах, якщо уявляєте, що ця людина вас покинула?
- Чи відвідуєте психотерапевта? Точково для вирішення проблеми чи профілактично для підвищення якості свого життя?
- Чи відчуваєте себе любленою/любленим в цих стосунках?
Чесні відповіді мають прояснити ситуацію. Може, ви даремно переживаєте. А може, це підштовхне вас задуматись, чи не змінити щось в своїх стосунках на краще.
