![--40503](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/img_6288_720.jpg)
2 Квітня, 2024
вечірнє місто
«Думають, пістолет – це маленька «пукалка»: як у київському тирі вечорами вчать стріляти з бойової зброї. Репортаж
Автор: Ольга Бродська
Весняний вечір накриває лівий берег Києва. На мені зручні широкі штани й худі, волосся зібране у хвіст: так буде зручно.
Я йду в тир СSA біля Дарницької площі.
Це один з небагатьох тирів столиці, які працюють до 21:00 і куди можна піти після роботи.
Там не буде веселого ярмаркового гамору. Мені не отримати ведмедика за точний постріл.
Сьогодні ввечері я вчитимусь стріляти з бойової зброї.
Постріл в сейф
У дворах поблизу Дарницької площі будівля з чорними металевими дверима. Поряд намальована зброя.
![Вхід в тир SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433766289_1094733518476865_1067725259388447632_n-scaled.jpg)
Замість дверної ручки… макет гранати!
![Дверна ручка - макет гранати у тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433753477_26104833609115871_7411973226824792348_n-scaled.jpg)
Заходжу в чорний коридор. Світло гасне. Відчуваю себе в якомусь шутері. Тільки зброю ще не видали.
![Вхід в тир SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433861008_7136481673116790_51312536302482433_n-scaled.jpg)
– Раніше замість гранати був пістолет, – мене зустрічає адміністраторка Анастасія. – Такий жарт.
Але у нас тут рідко буває весело: люди приходять вчитися. Будь-що може статися завтра, і вміти поводитися зі зброєю – це не каприз. Це необхідність.
![Адміністраторка тиру SCA Анастасія](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433653725_788073049867672_2047658051902204806_n-scaled.jpg)
В тирі є дві галереї: для роботи з пістолетами та карабінами.
– Починати краще з карабінів, – мене забирає навчатись інструктор Віталій. – Чомусь думають, що пістолет – це маленька «пукалка» і навчитись буде легко. Але ні: стріляти з пістолета найважче.
![Інструктор тиру SCA Віталій одягає тактичні навушники](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433546631_403626882424102_6936731434020027567_n-scaled.jpg)
Ми заходимо у залу для стрільби. На стінах мішені, під ногами гільзи. Місце для стрільця біля чорної бочки.
![Галерея тиру SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433778936_435858082346349_8237487259292045867_n-scaled.jpg)
Віталій спочатку питає мене:
– Як перевірити, чи заряджена зброя? Куди вистрілити: у підлогу, в стелю чи в вікно?
Отетеріло дивлюсь на нього:
– Е-е-е, нікуди…
– От бачите, нічого не знаєте про зброю. Стріляйте в сейф, вмонтований в стіну. Навіть якщо проб’є його – куля застрягне в стіні.
Сімейні штурмові групи
Віталій має військову освіту та досвід. Він знає: найважливіше – культура поводження зі зброєю:
– Ввечері періодично приходять сюди на корпоративи й дівчата часто сміються спочатку. А потім чують постріл і серйознішають.
Часто саме після тімбілдингів наступного разу приходять уже на навчання.
![Відстріляні гільзи в тирі SCA на підлозі](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433527304_349713601368532_7104013469649743053_n-scaled.jpg)
Хлопці ж бувають дуже впевненими в собі й просять мене не заважати. Коли не виходить, а воно й не вийде саме собою, – тоді вже просять допомогти.
Віталій вчить цивільних та військових. Часто тих, хто готується приєднатися до ЗСУ.
А вечорами – сім’ї:
– Приходять переважно пари. Причому тренуються так злагоджено, наче готуються стати штурмовими групами.
Може й мають зброю, але не скажуть, де лежить
Більшість з них пережили окупацію. І більше ніколи не хочуть почуватися беззахисними:
– Якось ввечері до мене прийшла бабуся з дідусем років по 75. Родом з Бучі. Вони були тоді там… Кажуть: «Ми хочемо навчитися стріляти з Калашнікова».
Я собі припускаю: можливо, вони мають цю зброю. Але не скажуть, де лежить. (Сміється)
Вистрілили по п’ять боєприпасів, навчились заряджати/розряджати. Ну і все.
![Інструктор Віталій обводить місця влучання в ціль в тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433589013_385445510986667_8556712258412962001_n-scaled.jpg)
Та не всі учні попереджають Віталія, що були в окупації. Тому був і такий вечір:
– Одна дівчина прийшла, зробила постріл, кинула карабін на землю і почала тікати. Я подивився їй у вічі: погляд крізь мене. Бачив це раніше: так виглядає страх.
З початком великої війни ставлення до вогнепальної зброї змінилось.
Зростає кількість власників. Спочатку вони проходять спеціальні курси. Далі оформлюють необхідні документи, отримують дозвіл та купують собі мисливські карабіни.
![Карабіни висять на стіні в тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433665341_782846003430565_4448004561668094397_n-1-scaled.jpg)
Офіційної статистики немає, та Віталій каже, що нині в Україні кожен другий може мати власну зброю вдома:
– Тут, буває, плачуть від страху. Бояться самої зброї або звуку пострілу. Але якщо мають чітку мету – долають страх.
![Інструктор Віталій заряджає AR-15 в тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433725755_307501128797248_2617362486356202296_n-scaled.jpg)
Навчитися попадати в мішень можна за п’ять хвилин. Далі – вдосконалювати навички, щоб у разі необхідності знати, що робити.
Моя суперсила – навчити стріляти того, хто не вміє.
Ще постріл, не зупиняйтесь
Все, досить розмов. Навушники. Окуляри.
Час діяти. Патрони в магазин. Ліва нога трохи спереду, носки кросівок дивляться вперед. Ліва рука витягнута, права розслаблена. І ніжно притулитись до AR-15 щокою.
![Журналістка Ольга Бродська стріляє з AR-15 у тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433589013_1646342412841832_453571965477537151_n-scaled.jpg)
– Бачите червону точку? Наведіть її на мішень. Палець на курок. Дихайте животом, повільно. Стріляйте!
Стою у незручній позі. Ліва рука болить: зброя важка. У навушниках чути шум. Червоний вогник стрибає по мішені.
Звук пострілу розлетівся галереєю. Відскочив від стін і пішов глибоко під землю. Звідти по ногах через все моє тіло до кінчиків пальців і назад в карабін.
![Репортерка Ольга Бродська стріляє з карабіну у тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433861649_2643375982506225_4051008956032613972_n-scaled.jpg)
Я вже відчувала це, коли однієї літньої ночі уламок ракети впав під моє вікно… Страх заціпив тіло. Дихати перестала.
– Ще постріл, не зупиняйтесь, – голос Віталія повернув мене в реальність.
Я подолаю це. Вдих. Видих. Давай, Оля. Ти зможеш.
Стріляю ще раз. І ще.
Йдемо дивитися, чи попала я кудись:
– Дивіться, ви пробили легеню, печінку і низ живота – це серйозні травми. Непогано.
Долати свій страх
На рецепції адміністраторка Анастасія робить мені великий стакан чаю з жасмином:
– Найбільше у стрільбі мені подобається долати свій страх. Якщо деякий час не займатися – він повертається. А я його переборюю знову і знову.
На диванчику вже чекають свого інструктора Руслана та Альона. Вони у радісному очікуванні.
– Я мріяла постріляти, і зараз моя мрія збудеться, – ділиться Руслана.
![Дівчина Руслана чекає чергу на стрільбу в тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433660183_7298836766890874_5781954404913655098_n-scaled.jpg)
– Прийшла підтримати подругу, бо хто я така, щоб не підтримувати своїх друзів? – сміється Альона.
![Дівчина Альона чекає своєї черги на стрільбу в тирі SCA](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433665696_1140317743776997_7238007101399566913_n-scaled.jpg)
Вони доп’ють каву і почують звук пострілу. Яким він стане для дівчат?
Виходжу на дощову вулицю. Я пропустила першу цьогорічну грозу, і в месенджерах повідомлення від друзів та рідних: «Як ти? Злякалась?»
![Дарницька площа після дощу](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/04/433753482_1484013548995637_1195619005202163144_n-scaled.jpg)
Раптом усвідомлюю: неважливо, що саме я б почула – карабін чи грозу.
Нам ще довго долати цей страх. І краще робити це через приціл.
Крім стрільби вечорами у Києві можна навчитися:
- Домедичній допомозі у Солом’янських котиків
- Старовинним танцям у співробітниці Музеї української діаспори
- Імпровізації у професійних гумористів
![Ольга Бродська](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/04/f79937dc-ff03-4a91-93fc-756e660e384c.jpeg)