«Вчитель ввечері дивиться YouTube?! Ого!»: як минають вечори Артура Пройдакова, який увійшов у ТОП-10 вчителів світу

Артур Пройдаков, 33 роки — вчитель української мови та літератури. Народився у Кадіївці Луганської області. Через окупацію спочатку переїхав у Сумську область, а потім – у Київ.

У 2021 році став найкращим вчителем 2021 за версією Global Teacher Prize Ukraine, а через два роки, у 2023, став першим українським педагогом, який потрапив у ТОП-10 вчителів світу премії Global Teacher Prize.

Готується до церемонії вручення 8 листопада у Парижі – там може виграти світову «Нобелівку для вчителів».

Вечорами Артур читає книгу сину 2-річному Маркові, «ганяє по колу» з дружиною найкращі фільми зі списку IMDb або засинає під трансляції матчів улюблених «Барселони» і «Шахтаря».

«Люблю читати й ввечері ловлю вайб, щоб зануритись у книгу. Всі шкільні твори «продаю» дітям, як свої улюблені – якщо не буду вірити, що Шевченко крутий, то і діти у це не повірять», – каже Артур. Далі – його пряма мова.

До 33 років дійшов до work-life balance

Зараз навчився завершувати всі справи під час робочого дня у школі. На вечір роботу стараюсь не відкладати.

Коли приходжу додому, після 18:00 весь час присвячую сім’ї.

Граю з сином 2-річним Марком, читаю йому на ніч книжечку про хлопчика Бодьо (серія дитячих книг Марти Галевської-Кустра — ред.).

Друга фаза вечора починається після 20:00-21:00, коли дитинка засинає. Цей час можу присвятити дружині чи собі.

Звісно, буваю залучений до масштабних проєктів, – наприклад, «Всеукраїнська школа онлайн», яка вимагає часових і розумових ресурсів.

Тоді чекаю, коли син засне, йду на кухню з ноутом – пишу сценарії уроків, доганяю якісь задачі.

Робота мотивує. Взяв цей тягар, то неси – працюй, виконуй місію, популяризуй, будь публічним.

Стараюсь, щоб таких завантажених вечорів було менше. Хоча дружина, певно, скаже, що в мене не дуже виходить.

Мої вечори еволюціонували разом зі мною.

У рідній Кадіївці (колишній Стаханов, Луганська обл. — ред.) це були вечори формування особистості: студентство, КВК, перші кроки у професії, багато читав, дивився фільмів і футбол – робив, що хотів.

У 2014 році переїхав у Ромни Сумської області й там вечори були наповнені роботою – такі тоді були пріоритети.

З 2020 року я в Києві, тут одружився. Змінився сімейний статус, змінились і вечори. На першому місці – дитина і дружина.

До 33 років нарешті дійшов до work-life balance. Зараз мені подобаються мої вечори, в них є гармонія.

На ніч – обов’язково чайок

Я можу приготувати сніданок, щось розігріти. А от вечерю у сім’ї готує дружина.

Їмо звичайні страви – каші, макарони, м’ясні страви. Можемо вечеряти під YouTube.

І чайочок на ніч. Це обов’язково.

Якщо гуляємо в центрі Києва, то ввечері можемо зайти у «Китайський Привіт» – нам там подобається.

Ще у нас з класними спогадами асоціюється «Італійська Редакція» – там святкували день народження дружини в перший рік життя у Києві.

«Занудствую» – веду ретельний список книжок і фільмів

Дуже люблю читати, дивитись фільми і футбол. Три хобі, три мої складові успішного проведеного часу.

Щоправда, книг у моїх вечорах зараз стало менше. Раніше моніторив новинки, читав огляди, нові книги.

Зараз тішусь, якщо з затримкою, але прочитати щось зі списку «Книги року BBC».

Для читання мені треба піймати вайб, атмосферу, коли є сили усвідомити прочитане.

Зараз читаю біографію Стіва Джобса від Волтера Айзексона. Черпаю у ній ідеї щодо менеджменту, бо вчитель – менеджер.

Плюс я працюю виконавчим директор БФ «Освітня Фундація MriyDiy». Мені цікаво, як взаємодіяти з людьми, як давати візію.

Нещодавно у поїзді перечитав роман «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери. У 22 роки – це одна книга. Після 30 років, досвіду подружнього життя – зовсім інша.

One love для мене – це Валеріан Підмогильний «Місто». Бо там нарешті в нашій літературі з’являється урбаністичний простір.

Люблю «Тигролови» Івана Багряного. Це твір, в якому в кінці головний герой не помирає, а перемагає і з коханою тікає у кращі світи, за межі СРСР.

Імпонує Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків». Це гуцульська автентика, карпатський міф, який мені цікавий.

Всі твори шкільної програми намагаюсь «продавати» дітям як мої улюблені.

Якщо не буду вірити в те, що Шевченко крутий, то і діти у це не повірять.

По книжках у мене є список по роках, що я читав. Ніби чекаю, коли хтось підійде з питанням: «Артуре, що порадиш?». А я такий: «Агаааа! Нарешті!», і відкрию цей документ.

Такий же список у мене є й по фільмах – від «Людини з кіноапаратом» (1929) і завершуючи новим Скорзезе.

Люблю вечори з учнями, коли кудись їду чи йду з ними. І це не обов’язково, наприклад, Карпати.

Ми от в кіно з ними ходили у «Блокбастер» – вже вихід за межі, зі шкільних стін, до яких призвичаївся.

На днях ввечері пішли з дружиною на фільм «Вбивці Квіткової Повні». Фільм йде три години, а в останні 15 хв… була повітряна тривога! Не додивились, але спойлер знайшли.

Вдома з дружиною можемо по колу ганяти список фільмів IMDb ТОП-250 в історії кіно. Або з дитиною щось дивимось – з останнього подивились «Людина-павук. Крізь всесвіт» (2023).

«Вчитель ввечері дивиться YouTube?! Ого!»

Ввечері сповіщення на телефоні не вимикаю – це, певно, ще моя зона росту. Може, колись і прийду до такого.

Просто визнали з дружиною, що залежні від телефонів і перестали цим перейматись. Зрідка влаштовуємо «цифровий детокс».

Планую цілий день – все заношу у додаток «План тижня» на iPhone. Ввечері й зранку підглядаю тільки, щоб нічого не забути.

Після 18:00 на телефон може прилітати купа питань по роботі. Але змушую себе їх не вирішувати у такий час і не напрягати інших. На вихідних от точно не відреагую.

Якщо гортаю фейсбук, то обов’язково загляну й в інстаграм. І тіктоку не цураюсь.

У фейсбуці цікаво читати освітні сторінки: «Освіторія», «Нова Українська Школа». Подобається сторінка Українського Католицького Університету. Звідки дізнаюсь про нові статті Грицака, Мариновича.

В інстаграмі скоротив кількість підписок до 100, бо не встигаю стежити. Часто дивлюсь там, що Сергій Жадан нового опублікував.

На YouTube стежу за Притулою і Стерненком. Подобається канал Ukraїner Богдана Лонгвиненка і канал «Хащі».

Коли маємо з дружиною гарний настрій, то дивимось гумористичні відео від «Леви на Джипі».

До повномасштабного вторгнення дивився інтерв’ю Дудя. Змусив себе не дивитись і знайшов український відповідник – канал «Розмова» Сергія Лиховиди.

Це ж для когось буде звучати як «Вчитель дивиться YouTubе?! Ого!». Хочеться, щоб в українського вчителя був сучасний, позитивний образ.

Засинаю десь о 22:00-23:00, прокидаюсь о 06:30-06:45, бо до роботи довга дорога з двома пересадками.

Найлегше засинаю під звуки футбольної трансляції – лежу, слухаю, уявляю перебіг подій на полі та… вирубаюсь.

Або засинаємо під подкаст «Кляті питання» від «Української правди» – дружині подобається і вона його часто слухає ввечері.

А от музику слухаю вранці, коли біжу на роботу – «Океан Ельзи» люблю й Esthetic Education. Можу послухати Coldplay, Arctic Monkeys чи Radiohead.

Стою босоніж в Атлантичному океані й думаю: «Чому не робив цього раніше?»

Живемо в районі ВДНГ і ввечері можемо вийти гуляти десь поблизу.

На озера на Теремках вибратись. Там є дитячий поїзд і для сина Марка це пригода – я чи дружина обов’язково катаємось з ним.

Гуляти з дружиною ходимо в районі Золотих Воріт, Ярославового Валу, йдемо на вулиці Франка, Гончара. Нам там подобається.

За кордоном найбільш пам’ятний вечір стався під час поїздки у Лісабон у 2019 році з дружиною.

Мені 29 років, я вперше в житті летів на літаку.

Ми побували на мисі Рока. Зняли взуття і зайшли в Атлантичний океан на пляжі. Стою і думаю: «Чого я не робив цього раніше?».

Думав, що польоти літаком, подорожі за кордон – привілей вищого класу, супербагатих людей.

А тут ми трошки відклали та змогли дозволити собі скромну, але насичену мандрівку.

Найкращий вечір для мене — вечір, проведений вдома, з сім’єю.

Ввечері я ніколи не гуляю з собакою, бо у мене її немає.

Вам також може бути цікаво:

• Сомельє в ЗСУ: раніше Анатолій підбирав людям вдале вино на вечір, а тепер вечеряє під гул С-300 над головою
• Вечори видавчині Vivat Юлії Орлової: «вигадування» книжок, час з сім’єю і друзями, бізнес-серіали
• «Купи собі той довбаний букет»: як вечорами створює красу з квітів тіктокер-флорист Алан Лесніков

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»