Ви не уявляєте, скільки емоційних потреб закривають вечірні івенти: що мене навчив рік у «Вечорі» 

Куди піти ввечері в Києві, щоб не сидіти вдома і допомогти собі? Ось лише кілька варіантів

Якщо вірити дядьку гуглу і тому, які питання йому найчастіше ставлять українці, то складається враження, що ми зазвичай вечорами сидимо вдома. Дім – робота, робота – дім. 

Та рік роботи з «Вечором» показав інше: принаймні у Києві люди спраглі до офлайн-спілкування, нових досвідів та пошуку себе через різні активності.

Інтерактиви

В особистих розмовах часто чую, як люди кажуть про потребу знову навчитися спілкуватися після кількох років пандемії ковіду і двох років повномасштабної війни. Це і моя потреба. 

Коли прийшла на бізнес–стендап, який насамперед є нетворкінгом, не змогла ні до кого підійти заговорити. 

І цю потребу в Києві активно закривають різні проєкти. Наприклад:

1. Є плейбек–театри, де грають імпровізовані мінівистави за тим, що почули у залі від глядачів. Це своєрідна психотерапія, бо ми всі трохи поплавлені.
2. Є тренінги від психолога з заплющеними очима, де ви вчитеся довіряти незнайомцям і взаємодіяти з пов’язками на очах. Був повний зал.
3. Колівінг. Це коли ви живете разом в одному домі, будучи при цьому спільноту, дружите, спілкуєтесь, влаштовуєте спільні вечері
4. Акторські курси – не стільки про професійну акторську гру, скільки про пізнання себе через сцену, розуміння емоцій, людяність, сміливість.

Ютубери

Український ютуб цвіте і пахне не тільки в онлайні. Популярні проєкти уже й продають квитки на свої записи. І так – спробуйте туди купити квитки легко і швидко. Порадію за вас 🙂

Наприклад, коли ми писали про шоу Ветеранів космічних військ (команда, яка свого часу вистрілила на «Лізі сміху»), квитки на записи шоу на місяць вперед були розхапані. 

Зараз на березень на Еліас лишилось кілька квитків, трохи більше на Вікторину.

А на ютуб-шоу Дантеса та Дурнєва «Пожежа» люди викладають і понад 2500 грн за квиток.

Тіктокери-інстаграмери теж не сидять тільки онлайн. А влаштовують, наприклад, класні тематичні вечірки. Як-от Лариса Хапуга. Їй-бо, якби знала, що там буде ТАК, пішла сама б танцювати у весільній сукні!

Театр

Спробуйте купити квитки в Києві на топові вистави. Хрін вийде. Хіба будете затято сидіти на сторінках театрів та режисерів, стежити за стартом театральних сезонів і купувати квитки на будь-які дати, які тільки з’являться в продажі.

Актор і керівник Театру на Подолі Богдан Бенюк називає цю потребу в театрі «спогляданням життя», яке дозволяє і на свої стосунки глянути по-іншому і замислитися.

Не бачила ніколи раніше, аби молоді українські театральні режисери ставали рок-зірками по затребуваності. Спробуйте купити квитки на інші вистави Івана Уривського, крім «Конотопської відьми», на яку місяцями полюють.

Книги

Як журналістка і редакторка, роками чую, що українська книжка не затребувана і писати про неї – йти собі в мінус. Здається, люди, які це говорять, давно не заходили в київські книгарні і книгарні-кав’ярні. Наприклад, у Readeat та ВСЛ піки відвідувань – з 17:00 до 20:00. 

Книжка нарешті стала сексуальною в Україні завдяки старанням небайдужих ентузіастів упродовж років, і не без вторгнення Росії, яке різко загострило потребу українців в українському і вивченні себе та своєї історії і своїх героїв.

Коли Іларіон Павлюк оголосив про зустріч з читачами, квитки розмели. Вечірні здибанки Емми Антонюк з українськими знаменитостями в Книгарні Є збирають повні зали. 

Розростаються поетичні вечори, теж збираючи камерні і великі зали. Відкрилася величезна книгарня «Сенс» на Хрещатику, де натовпи відвідувачів.

Є окремі концепції книгарень з крафтовим пивом чи вином. Бо є запит.

За час роботи з «Вечором» я також мала перший власний досвід доєднання до книжкового клубу офлайн. 

Це було круто, цікаво і натхненно. Вечірні посиденьки з людьми, які інтелектуально наповнені і спраглі спілкування. Інстаграм теж регулярно підкидає запрошення на різні книжкові клуби – що онлайн, що офлайн.

Посміятися, поплакати, потанцювати (навіть на рейві), викинути хоча б частину всього стресу, який у нас накопичився. І, зрештою, жити. Бо другого життя у нас не буде.

Моя історія у «Вечорі» сьогодні закінчується. Але особисте відкриття різних вечірніх досвідів – лише починається. І ви не тягніть. Живімо.

Куди піти ввечері в Києві? Підпишися на телеграм-канал Плани на вечір і завжди матимеш якісні варіанти.

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”