«Рейвери просто катались по підлозі, бо не знали як танцювати»: про що пише Ігор Панасов у книзі «Історія українського рейву»

Закинутий ангар старого заводу. Розмальовані неоновими фарбами стіни. Молодь, що розчиняється у танці. Вініл, який оживає під пальцями діджея. Це рейв. В Україні він є ровесником незалежності. Має свою історію та особливий український вайб

Музичний оглядач та письменник Ігор Панасов зловив рейверську хвилю, поговорив з діджеями й продюсерами та пішов за лаштунки знакових вечірок. 

Так у 2024 році з’явилась книга «Історія українського рейву». 

Вечір.Медіа одягнув кислотну футболку та розпитав Ігора про те, як словами написати про танці.

Дружина каже, що я танцював

— Як писати книгу про рейв? Ну, дружина каже, що я танцював (Сміється). Переслухав дуже багато музики різних років. Вона стала саундтреком під час роботи. 

Музика — це робота Ігора:
— Навіть якщо я на музичній події не як журналіст, все одно в мозку запускається робочий механізм. Аналізую. З рейвами так само: був на Strichka Festival, на Brave!Factory, на всіх найцікавіших локаціях, які стосуються історії рейвів. Останні років 15 я в цій темі, був на десятках подій, відлік веду з клубу Xlib.

Віталій Бардецький, засновник клубу Xlib

Якось прийшов туди на одну з вечірок Kievbass. Там я побачив та відчув рейв у його класично-берлінському розумінні. Антураж, музика, аудиторія… Все це мене вразило.

Рейвери 90-х просто катались по підлозі

— Я усвідомив: це нова форма дозвілля та пізнання реальності. Допомагає зрозуміти більше світ та людей.

Laboratorium, вересень 2023. Фото Ilya Kolotiy

Пізніше, коли працював головним редактором Cultprostir та Karabas LIVE, продовжував стежити за розвитком рейву: на ключові події відправляв журналістів. Для мене рейв — той сегмент культури, в якому постійно проходять інноваційні процеси.

«Історія українського рейву» — це перш за все розмови з творцями рейв-культури:
— Я поговорив з більш ніж трьома десятками людей, дотичних до історії нашого рейву.

Зі співорганізатором перших українських рейв-вечірок Іваном Москаленко (DJ Derbastler)

Dj Tapolsky у той час служив на Сході, часу на розлоге інтерв’ю не знайшов. Проте я все одно написав про нього та його драм-н-бейс, бо він легенда. До речі, на перших вечірках у 90-х під складні форми драм-н-бейсу люди не знали як… Танцювати.

Одна з вечірок Torba Party,1995-1997 роки

Харківський промоутер Сергій Мясоєдов розповідав мені, що рейвери просто катались по підлозі, робили хаотичні броунівські рухи. З часом знаходили свій стиль. 

Техно на касетах

Перший український рейв ніде не задокументований. Проте є теоретичне місце його проведення:
— Думаю, це було в Києві на Великій Житомирській, 18А у сквоті «Паризька комуна».

Одна з вечірок Torba Party, 1995-1997 роки

Художники та музиканти об’єдналися там для створення нової музичної форми. Вони слухали техно з касет та влаштовували перформанси. 

У світі рейв виник як форма протесту проти системи чи існуючих режимів. У Британії, наприклад, в 90-ті навіть ухвалили закон, згідно до якого рейвери стали порушниками:
— За ними ганялись по полях та пакували в автозаки. Влада хотіла знищити рейв як форму існування культури загалом.

4 роки Kiss Fm, Палац Спорту, Київ, 2006 рік. Фото з архіву радіостанції

А у нас все було зовсім не так. На наші вечірки держава не звертала уваги аж до 2013-2014 років, коли Янукович з Кивою раптом захотіли боротися з наркоманією.

Рейв та бандити

Як же розвивалась ця денс-спільнота у нас?
— Бандити. У 90-х вони любили відвідувати нічні клуби, їм подобався стриптиз. А рейв почав експансію того простору, де вони відпочивали. Так між танцівницею та ілюзіоністом міг просочитися діджей, який збирав абсолютно іншу аудиторію.

DJ Pubert, він же Кузя з «Братів Гадюкіних», та DJ Mishukoff. Друга половина 1990-х

Не завжди представників криміналу питали, чи подобається їм така музика. Були конфлікти, але тільки спочатку. Далі відбувся симбіоз. Музика продовжувала розвиватись. Держава не втручалась.

Dj Valta, співзасновник вечірок Kievbass. Фото з архіву Valta

Де брали вініл у 90-х?
— Якось один британський діджей привіз з Лондону купу вінілу. Крутив його в київському готелі «Либідь», грав сети, в тому числі для криміналу. Одного вечора аудиторія не порозумілась з ним та жорстко «поговорила».

Dj Fun2Mass. Фото з архіву Влада Фісуна

Змило діджея. Тікав так, що не забрав свою колекцію платівок. І вона пішла по руках українських талантів. І таке, скажу вам, було не поодиноким явищем. 

Техно та Bonie M

Спочатку рейв-паті були більше схожі на збірну солянку:

— На одній вечірці ви могли почути як драм-н-бейс, так і ABBA чи Bonie M. А діджей міг одну ніч грати техно у підпільному клубі Cinema, іншу — диско у гламурному закладі. Так робив, наприклад, культовий діджей Kon’.

Афіша фестивалю Skovorodub, який проводив Dj Tapolsky

Та багато музикантів обирали оминути українську сцену та одразу почати працювати на закордонну аудиторію:

— Саме в електронній музиці у нас купа зірок європейського масштабу. Часто можна почути: «Коли вже хтось у жанрі поп чи рок отримає якусь міжнародну нагороду?» Люди не знають, що нагород дуже багато, просто в іншому жанрі.

Вечірка Natura від Rhythm Buro, 2016
Світлина Олександра Змієвця

Десятки діджеїв та продюсерів виступають на топових фестах. Наприклад, наші ARTBAT та Juicy M вже на підході до світової слави та збирають великі аудиторії. 

Рейв — це терапія

Українському рейву більше 30 років. Останні 2,5 з яких відмічені великою війною:

— Зараз організатори вечірок фрустровані: як комунікувати з аудиторією? Економіка не в найкращому стані, лайнапи страждають. Але рейви проходять. Я вважаю, що це диво.

Зараз вони не про свободу. Нині рейв — своєрідна терапія, щоб зберегти себе для майбутнього. Танцюєш і виплескуєш агресію, обмінюєшся з іншими складними емоціями. Все для того, щоби кукуха не поїхала.

Strichka Festival, 2018 рік
Світлина Олександра Змієвця

Рейв — це не для всіх. Чи?..

— Рейв — це частина історії України. Якщо цікава архітектура чи металургія, має стати цікавим і рейв. «Обдовбана молодь дригає руками та ногами?» Так, наркотики там присутні. Як антураж. Але і на інді-гурти приходять люди під чимось. Влаштовують рейв у своїх головах (Сміється).

Більше про музичні вечори:

Ольга Бродська

журналістка