«Тільки попрощались з тобою, сіли в метро, а там… знов ти!»: як працює вечорами дикторка київського метрополітену

«Шановні пасажири, не біжіть по ескалатору!» — це оголошення у київському метро записано вже десь на підкірці. 

Його промовляє серйозний жіночий голос з краплинкою металу. В уяві образ пані за дерев’яним столом. У неї коричневий жакет, зачіска «дулька» і погляд, від якого мороз шкірою.

А ось і ні. Голос київського метро — тендітна дівчина, яка обожнює яскравий одяг, різноколірні прикраси та Київ. 

Сьогодні рівно 15 років, як Анжеліка Вакал працює дикторкою столичного метрополітену. Пишається своєю роботою та готова записувати оголошення навіть вночі в наметі серед Карпат.

«Стійте обличчям у напрямку руху ескалатора!», — щовечора нагадує Анжеліка пасажирам метро в Києві.

З вокзалу у метро

— Знайомі кажуть: це так цікаво — тільки попрощались з тобою, сіли в метро, а там… знов ти! (Сміється) Я мріяла про таку роботу. Моя мрія збулась випадково. Я вже працювала на той момент дикторкою та журналісткою, досвід був. Переїхала у Київ і закохалась в це місто. Хотіла роботу, пов’язану з ним.

— Знайомі кажуть: це так цікаво — тільки попрощались з тобою, сіли в метро, а там… знов ти! (Сміється)

Я мріяла про таку роботу. Моя мрія збулась випадково. Я вже працювала на той момент дикторкою та журналісткою, досвід був. Переїхала у Київ і закохалась в це місто. Хотіла роботу, пов’язану з ним.

На сайті оголошень було від КП «Київський метрополітен»: шукали диктора для оголошень на ескалаторах та станціях. Анжеліка відправила резюме, пішла на кастинг.

Особливих сподівань не було: охочих вистачало, ще й останній день конкурсу. Тому дівчина спокійно поїхала у відпустку. Аж раптом дзвінок:
— Ви пройшли по конкурсу, можете виходити на роботу, — з радістю згадує Анжеліка. — Для мене це було настільки важливо, що я сказала: «Можу повернутись з відпустки раніше». Та мене запевнили, що час є.

І я з потягу, з валізами, одразу прийшла та начитала своє перше оголошення: «Не можна курити на станціях».

Оголошення з Єгипту

Всі оголошення надходять Анжеліці на електронну пошту. Вона їх отримує та записує:
— Робочий день у нас триває до 17:00. Та це не означає, що не буде термінових. Вечорами також начитую. Буває, що о десятій вечора щось прилітає на завтра — я готова.

Зазвичай працюю у студії, проте вдома маю все необхідне обладнання: кілька мікрофонів-петличок, навушники, ноутбук зі спеціальною програмою. Якщо до мене ввечері у вихідний прийшли гості й треба щось записати — я прошу їх вийти з кімнати та посидіти тихенько. 

У вагонах ми чуємо чоловічі голоси: це диктори студії, з якою у КП «Київський метрополітен» контракт. Їх кілька, голоси схожі. За потреби один може підмінити іншого. Анжеліка ж єдина дикторка на ескалаторах на станціях.

Тому повноцінних відпусток у неї не буває:

— Обладнання беру з собою і їду тільки туди, де хороший інтернет, — впевнено каже дикторка. — Є оголошення, записані ввечері з намету в Карпатах, з автівки десь в дорозі. Навіть з Єгипту колись записувала. Мені це не складно, я обожнюю свою роботу. Це постійний зв’язок з Києвом, де б я не була.

Гра голосом

Усі оголошення надходять до Анжеліки від керівництва. Змінювати їх не можна, тому тут творчого складника немає. Проте інтонації та тон допомагають їй донести повідомлення до пасажирів так, щоби вони дійсно почули.

Десь сказати суворіше, десь лагідніше:

— Можу погратись голосом, коли начитую щось дитяче. З любов’ю сповіщаю про свята та ярмарки. Подобаються оголошення, пов’язані з Києвом. Про обмеження чи хвороби читаю інакше. Щомісяця переначитую текст про ручку «стоп» на ескалаторі. Сенс — щоб не натискали просто так, а тільки у разі потреби.

Зазвичай оголошення однотипні: правила поведінки в метро, вакансії метрополітену, прохання до пасажирів не сидіти на східцях ескалатора та не заступати за обмежувальну лінію. Проте буває різне:

— Про ковід було складно начитувати щоразу, що карантин досі триває і ми ще боремося з хворобою. Перші два дні великої війни я працювала нон-стоп. Оголошень було дуже багато. Я була зібрана та сконцентрована, тому для мене ці дні пролетіли непомітно. 

«Думала, там якась баба Клава начитує»

Вечорами дикторка працює над дипломною роботою з психології: здобуває другу вищу освіту. Тема — психологічна готовність машиністів метро до роботи:

— Закінчила теоретичну частину та переходжу до практики. Маю на меті опитати 40 наших машиністів. Будуть тести, інтерв’ю, кілька психологічних методик. Робота машиністом метрополітену вважається непростою, але до мене таких досліджень ще ніхто не робив.

Взагалі я багато років паралельно вечорами після основної роботи займаюсь психологією: арттерапія, коучинг, психосоматика. Пройшла різні курси, консультую та проводжу вебінари. Тепер хочу отримати державний диплом.

Часто чую від клієнтів: «У вас такий голос… Не хочете спробувати стати диктором?» (Сміється). Ще ходила на курси ораторського мистецтва. Там почула: «Ми думали, там якась баба Клава начитує… А виявилось — така красива Анжеліка».

Стейки на грилі та браслети з натуральних каменів

До нападу росії на Україну у 2022 році дикторка була совою й обожнювала працювати допізна: краще після роботи начитати щось, ніж о 8 ранку. Та все змінилось:
— Я тепер жайворонок. Це відбулось без моєї участі… Саме по собі. Лягаю десь о 22:00 вечора. Сон нестабільний, мабуть, як у багатьох.

У мене немає домашнього одягу: подобається ввечері вдома бути у тому, в чому й на роботі. Але якщо почала спочатку річ одягати вдома — ймовірно, вона таки стане домашньою. Ще обожнюю прикраси: сережки та браслети з натуральних каменів, які сама роблю. Вдома не знімаю, тільки на ніч. Якщо зранку забуду одягнути — почуватимусь голою. 

На вечерю люблю морепродукти. Мій чоловік військовий. Коли він дома — мої вечори тільки з ним. Готує стейки на грилі, дуже любить. Разом їмо. Я роблю йому масаж… Намагаюсь віддати якомога більше тепла та любові.

За 15 років Анжеліка начитала безліч важливих та корисних оголошень. Її голос — це голос Києва, який підказує нам, як користуватися метро. Можливо, колись він почне новий відлік і ти почуєш, піднімаючись ескалатором на Майдан Незалежності:

— «Війна закінчилась. Україна перемогла. Починаємо нове мирне й щасливе життя». 

Ще про вечори цікавих людей:

Ольга Бродська

журналістка