«Планшет під кропиву? Це щось, щоб зручно сидіти?»: як волонтерка Віолетта вечорами робить свічки і вишукує потрібні штуки військовим

Якщо у консервну бляшанку покласти картон та залити його парафіном, вийде окопна свічка. Замість картону додати ванілін – буде свічка, що відлякує комарів.

Якщо військкомат відправляє додому – йдеш у волонтери. А наволонтерити можна що завгодно: від берців до… коханого.

Волонтерка Віолетта Обривко вечорами робить свічки, друкує на 3Д-принтері корисні пристрої для військових та знає: все залежить від нас.

«Ти потрібна тут»

– 24 лютого 2022 я пішла до військкомату. Наступного дня мене прийняли: залишили там же, у військкоматі. Я займалась документами. Хотіла воювати, та мені сказали: «Ти потрібна тут». Через два тижні з’ясувалося, що за законом мене не можуть мобілізувати: я мама, що сама виховує дитину до 18 років. Дома сидіти було несила. 

Пішла у волонтерський хаб: допомагати на кухні, годувати ВПО. У нас в Мукачевому їх тоді було дуже багато. 
– Прокидалась о п’ятій ранку. Готували та видавали їжу ми до сьомої вечора, потім лишались мити величезні сорокалітрові каструлі. Щодня готували близько півтори тисячі порцій.

Також вечорами замочували горох та квасолю, маринували мясо, щоб не пропало через часті відключення світла. Тож робочий день міг закінчитись навіть об одинадцятій…

35 000 окопних свічок

Півроку волонтерка працювала на кухні. Далі переключилась на допомогу фронту: один за одним мобілізовувались друзі та знайомі, яким було потрібно все: від шкарпеток до дронів.

Навчилась запускати збори, дізналась, де що купити. Та найбільше Віолетту цікавила робота з різними матеріалами:

– Я до війни була директоркою заводу з виробництва пінопласту. Його, до речі, використовують при створенні БПЛА. В саму конструкцію не входить, але участь бере. Ще розплавлений пінопласт може заліпити дірку у відрі, наприклад. Інших застосувань для фронту поки не знаю, – задумливо каже Віолетта. 

Крім пінопласту, вистачає матеріалів, що незамінні для військових:
– Гідроочищений харчовий парафін – основа окопних свічок, яких ми зробили уже більше 35 000. Далі я перестала рахувати… Їх можна виготовити з технічного парафіну, огарків свічок, воску. Проте буде багато кіптяви: можна розпалювати лише на відкритому повітрі.

«Без них замерзли б»

Такими свічки задумувались: для використання в окопах. Проте бійці просили Віолетту зробити такі, щоб можна було вечорами у бліндажах приготувати їжу, посушити одяг та й просто зігрітися:
– Мої свічки без домішок. Краще зібрати більше донатів, але зробити якісно.

Один мій близький знайомий боєць розказував: «Довго були у холодному підвалі, запалювали одну свічку від іншої. Без них замерзли б…» Ввечері після важкого дня на ній можна не тільки підігріти їжу, а й приготувати.

– Для такого робимо міні-пічки: у великій металевій бляшанці робляться дірочки. Всередину ставляться свічки. За 50 хвилин закипає чотирилітровий чайник. 3-4 свічки разом поставити, над ними одяг повісити та обгорнути плівкою – швидко просохне. Берці сушать трохи інакше: чекають поки трохи прогорить свічка, тушать. Накривають її взуттям. Ще годину вона віддає тепло – і взуття сухе.

«Смерть підарам. Амінь»

Для виготовлення такої свічки потрібен парафін, картон та бляшанки:

– Баночки нам надсилають з усієї країни. Сусіди лишають пакети з ними біля наших воріт. Деякі підписують діти, що збирають їх у школах: «Слава Україні», «Повертайся живим». До речі, про написи.

У нас тут є осередок «Пласту», який місцевий монастир взяв під крило. Іноді священники проводять заняття. Назбирали діти донатів та купили два дрони. Ну і підписати ж треба. Один хлопець взяв маркер і гордо, з чітким розумінням сенсу написав: «Смерть підарам. Амінь».

Окопні свічки – це для холодної пори року. Зараз актуальні інші:
– На сході комарі як крокодили. Спіралі та спреї смердять, що робити? В одній волонтерській групі якось бачу: потрібен ванілін. Нащо? Робити антикомарні свічки. Виявилось, що цей запах відлякує комах. Спробувала: додала у розплавлений парафін. Відправила. Відгук від хлопців: «Давай ще». Працює! 

Титановий мен

Крім свічкарства, Віолетта опанувала друк на 3Д-принтері:

– На волонтерській кухні ми подружились з Сашком і далі з ним працюємо нині. Він запропонував паралельно з іншим друкувати заряджалки: це пристрій, що прискорює процес заряджання патронів у магазин. Вручну до шести хвилин боєць складає патрони, а потім пальці німіють від напруження. Наші заряджалки кріпляться на магазин. Тиснеш кнопку – патрон влітає. 45 секунд і готово.

У нас кілька принтерів, плюс власники таких же друкують по домах. Разом за місяць ми робимо тисячу заряджалок. Мій Саша вечорами з’єднує надруковані корпуси з пружинками та болтиками… Не той, що друг. Той, що от-от стане моїм чоловіком. Я його наволонтерила. (Сміється).

Військовий. Переписувались по запитах, продовжили спілкування. Дістав поранення, потім переніс операцію по заміні колінного суглоба. Зараз зі мною. Реабілітація. Титановий мен. (Сміється)

«Планшети під кропиву»

Вечори Віолетти невідривні від смартфону:

– Я весь час в телефоні. Ловлю запити від бійців, роблю звіти, збори, переписуюсь з іншими волонтерами. Найдивніший запит був – «планшети під кропиву». Ну, думаю, це якісь килимки-піджопники. Виявилось – спеціальні гаджети під військову програму «Кропива».

– Навіть під час вечері улюбленою смаженою картопелькою я паралельно в мережі. Серед ночі теж мені можуть писати. Якщо не сплю – відповідаю. Поки була без пари, то взагалі майже не спала. Була волонтеркою 24/7. Тепер з Сашком уже 18/7. Сплю я так собі. Тому люблю дивитись тупі серіали: під них засинаю чудово. 

Більше про вечори волонтерів:

• Медитавне створення кікімор на Подолі
• Плетіння маскувальних сіток київськими «бджілками»
• Сімейна атмосфера волонтерського хабу «Щире серце»

Ольга Бродська

журналістка